Уранці 24 квітня 2026 року російський дрон атакував мопед у передмісті Херсона – неподалік Зеленівки. На двоколісному транспорті їхали двоє людей: 68-річний чоловік загинув миттєво, жінка, чию особу наразі встановлюють, розділила його долю. Всього за кілька годин до цього, вранці того ж дня, російські війська здійснили серію атак безпілотниками по цивільних на Херсонщині. За офіційними даними, двоє загиблих і троє поранених – лише за один день. Але ця статистика – лише верхівка айсберга в системній кампанії, яку Москва розгорнула проти правобережної Херсонщини. Використовуючи тактику випаленої землі, окупанти не лише публікують кадри своїх злочинів, але й послідовно знищують саму можливість жити на звільненій території.

Масштаб дронового терору вражає навіть за мірками війни, яка триває четвертий рік. Від початку 2026 року російські війська здійснили понад 37,5 тис атак безпілотниками по Херсону та області. Лише за останній тиждень зафіксовано близько 3 тис дронових ударів – це рекордний показник. Загалом від часу деокупації Херсона російські військові випустили по правобережжю близько 730 тис снарядів, ракет і дронів. Кожен такий удар – це не просто військова операція, а цілеспрямований акт залякування. Начальник Херсонської МВА Ярослав Шанько зазначає, що окупанти атакують цивільних, комунальників, рятувальників, волонтерів і поліцейських, використовуючи дрони. Щотижня над Херсонською громадою ворог запускає близько тисячі безпілотників.

Чому саме дрони стали головною зброєю терору? Відповідь криється в безпорадності російської армії на землі. Як зазначала начальниця об’єднаного прес-центру Оперативного командування “Південь” Наталія Гуменюк, нинішня тактика – це “фактично тактика випаленої землі, коли ворог намагається тиснути на мирне населення, не маючи абсолютно ніяких успіхів на лінії фронту”. Не маючи змоги просунутися на правобережжя, росіяни намагаються зробити саме життя там неможливим. Вони б’ють по маршрутках, тролейбусах, волонтерських автівках, мопедах. Вони цілеспрямовано нищать цивільну інфраструктуру – житлові квартали, лікарні, школи, об’єкти критичної інфраструктури. А потім публікують кадри цих атак у власних телеграм-каналах, демонструючи, що жодна цивільна ціль не є для них забороненою.

Але терор проти людей – лише один вимір цієї стратегії. Окупанти системно знищують економічну базу регіону. За даними аграріїв, російські дрони випалили близько 15 тисяч гектарів посівів на правобережжі Херсонщини. Засіяні поля підпалюються цілеспрямовано – ворог використовує безпілотники для випалювання врожаю, додаючи до військового лиха ще й продовольчу катастрофу. В умовах, коли ґрунт уже страждає від заморозків, засухи та відсутності зрошення через підрив Каховської дамби, кожен випалений гектар – це не просто збитки фермерам, а свідоме позбавлення людей засобів до існування.

Тактика випаленої землі на Херсонщині не обмежується ударами по цивільних і сільгоспугіддях. Як розповів представник Сил оборони півдня України Владислав Волошин, поблизу колишньої Каховської ГЕС окупанти завдають по 60-80 ударів некерованими авіаційними ракетами по невеликих населених пунктах щодня. Казацьке, Ольговка, Одрадокаменка – ці села намагаються просто стерти з лиця землі, щоб підготувати собі плацдарми для майбутніх наступальних дій. Прикметно, що мости, які з’єднували житлові райони, росіяни знищують навіть тоді, коли це не має жодного військового сенсу. Волошин назвав це “реально терористичною діяльністю”. Руйнується не просто інфраструктура, а сам зв’язок між частинами міста, розривається тканина нормального життя.

Важливим елементом цієї стратегії є публічність. Російські Telegram-канали регулярно викладають відео атак на цивільні об’єкти – зняті з дронів кадри, де вибухівка влучає в автівки, зупинки, житлові будинки. Це не просто фіксація «бойової роботи», а цілеспрямована пропагандистська акція, розрахована на залякування населення. Кремль хоче, щоб люди бачили й боялися. Боялися виходити з дому, сідати в маршрутку, виїжджати на мопеді. Боялися залишатися. Саме в цьому – суть випаленої землі: не просто зруйнувати, а зробити так, аби жоден цивільний не зміг там жити, працювати, сіяти хліб.

Для мешканців Херсона це означає, що війна щодня відбувається не на якомусь віддаленому полі бою, а на їхніх вулицях, у їхніх домівках. Кожен день може стати останнім – для них самих, для їхніх рідних, для їхніх автівок чи будинків. Ситуація, за словами Гуменюк, парадоксальна: на землі українські сили оборони вибили артилерійські потужності окупантів з лівого берега, тому вони компенсують це авіацією та дронами.