У херсонському притулку “Шанс” знову говорять про собак, яким потрібна допомога. Але тепер суперечка точиться не лише навколо корму, лікування чи евакуації з-під обстрілів. Волонтери публічно критикують умови утримання тварин, представники організації заперечують частину звинувачень, а міська влада призначила перевірку. Щоб зрозуміти цей конфлікт, важливо побачити не один емоційний допис, а послідовність подій.

Історія “Шансу” почалася задовго до повномасштабного вторгнення. Фінансові труднощі, російські обстріли та нинішні претензії до догляду за тваринами наклалися одне на одне. Водночас це різні питання: пережиті руйнування не доводять і не спростовують конкретних звинувачень, а сама поява скарг ще не є висновком перевірки.

Притулок, який жив на пожертви ще до війни

За даними МОСТа, “Шанс” заснували у 2011 році, засновницею є Ангеліна Рибченко. Організація опікувалася тваринами і в Херсоні, і в Олешках. Це важливе уточнення: у матеріалах різних років назва одна, але місця утримання та кількість підопічних могли відрізнятися.

У лютому 2021 року Суспільне розповідало про волонтерський суботник в Олешках. Тоді Ангеліна Рибченко говорила про понад 600 собак і котів та утримання притулку коштом благодійників. Люди допомагали не лише грошима: приїжджали прибирати й виконувати повсякденну роботу.

Уже в березні того ж року репортаж Суспільного описував загрозу закриття херсонського притулку. Йшлося про близько 200 собак, нестачу пожертв і борги за корм, оренду, комунальні послуги та ліки. За тваринами доглядали дві жінки.

Отже, брак ресурсів виник не у жовтні 2026 року і навіть не з початком великої війни. Проте довоєнні цифри не можна автоматично переносити на нинішню ситуацію: вони характеризують конкретні майданчики та конкретний час, а не сьогоднішній облік тварин.

Війна змінила географію допомоги

Після повномасштабного вторгнення робота організації опинилася по різні боки воєнних обставин. У репортажі Суспільного 2025 року зазначалося, що Ангеліна Рибченко вивезла частину тварин до Польщі та продовжувала допомагати собакам із лівобережжя знаходити родини.

Заступник керівника ГО “Шанс” Віталій Іванюхін розповідав журналістам, що у 2022 році виїхав з окупації зі своїми десятьма собаками й опікувався безпритульними тваринами у Херсоні. У цьому ж матеріалі він говорив про необхідність релокації притулку через небезпеку в місті.

Ці свідчення показують, що питання переїзду не з’явилося лише після нинішніх звинувачень. Але повідомлення про вивезення частини тварин не означає, що евакуювали весь притулок. Для такого висновку потрібні окремі дані про кількість собак, місце призначення та завершення перевезення.

Окрема глава цієї історії – затоплення Олешок після руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року. Матеріал “Спільного” від 10 листопада 2023 року описує, як після нестачі кормів і ветеринарної допомоги під окупацією та поетапних евакуацій довелося рятувати тварин, які залишалися на олешківському майданчику, вже від води. Тож нинішній херсонський притулок не варто сприймати як незмінний осередок із незмінною кількістю собак протягом усієї війни.

Обстріл у березні: важливо не переплутати рік

27 березня 2025 року “Шанс” постраждав від російського обстрілу. За репортажем Суспільного, один зі снарядів влучив у вольєр; загинули чотири собаки, ще четверо були поранені. Журналісти показали пошкодження та тварин, які потребували лікування.

У частині жовтневих публікацій згадується 27 березня 2026 року. Однак первинний репортаж прямо вказує 2025-й, а його фотографії датовані 31 березня 2025 року. Тому описаний епізод не слід подавати як окремий підтверджений обстріл 2026 року.

Руйнування пояснюють частину проблем із приміщенням. Водночас питання, які ремонти виконали згодом, скільки коштів зібрали та на що їх витратили, потребує звітів і документів. Самої фотографії пошкодженої будівлі недостатньо, щоб довести нецільове використання пожертв.

Що заявляли волонтери і що відповідав “Шанс”

5 жовтня 2026 року херсонська зооволонтерка Людмила Балакан опублікувала скарги на умови утримання собак. Як повідомляла медіаплатформа “Вгору”, вона говорила про бруд, щурів, пошкоджений дах, вибиті вікна та недостатній догляд. Серед звинувачень були також питання ремонту й ветеринарних обробок.

Представники притулку 5–6 жовтня повідомляли про підготовку евакуації та визнавали неналежний стан будівлі після обстрілів. За їхньою версією, за понад сотнею тварин доглядав один волонтер, якому бракувало можливостей для багаторазового прибирання протягом дня.

Водночас організація заперечувала частину заяв Балакан. Зокрема, представники “Шансу” стверджували, що фрагмент відео з тілом собаки зняли не на території притулку. Ця позиція є відповіддю організації на звинувачення, а не незалежно встановленим результатом розслідування.

У новому зверненні, переданому редакції, стверджується, що собак два тижні не вигулюють і тримають у темних приміщеннях, а допомозі перешкоджають. Ці твердження потребують окремої перевірки. Ми не ототожнюємо авторку цього звернення з авторкою попередніх скарг і не подаємо нові звинувачення як уже встановлені факти.

Чому перевірка не є наслідком одного допису

Ключова дата в офіційній хронології – 30 вересня 2026 року. Саме тоді було видано розпорядження №1287-р про створення комісії для обстеження умов утримання тварин та стану комунального майна. На сайті міської влади документ оприлюднили 6 жовтня.

За повідомленнями МОСТа та “Вгору”, підставою став лист районного управління Держпродспоживслужби від 3 вересня. Отже, рішення передувало публічному допису Балакан від 5 жовтня. Стверджувати, що комісію створили саме через нього, було б неправильно.

Перевірка мала стосуватися і тварин, і виконання умов оренди міського майна. МОСТ повідомляв, що акт обстеження належало підготувати до 9 жовтня. Важливо розрізняти призначення перевірки, її проведення та оприлюднення висновків: це три окремі етапи.

Станом на 23 жовтня у доступних нам відкритих джерелах не вдалося знайти оприлюдненого акта з висновками або підтвердження завершення евакуації. Це не означає, що перевірки не було чи жодну тварину не вивезли. Це означає, що публічної інформації недостатньо для такого підсумку.

Що має прояснити ситуацію

Історію “Шансу” не варто зводити ані до беззастережного виправдання війною, ані до вироку за дописами. Документально простежуються багаторічний дефіцит ресурсів, наслідки російського обстрілу, суперечка щодо догляду та рішення влади про обстеження. А відповідальність за конкретні порушення потребує доказів.

Для зрозумілої відповіді громаді бракує кількох речей: актуального обліку тварин, висновків перевірки, ветеринарної оцінки, звітності про ремонт і конкретних результатів евакуації. Саме ці дані дозволять відрізнити вже вирішені проблеми від тих, які залишають собак у небезпеці.

Головний критерій тут – не те, яка зі сторін переконливіше сперечається. Важливо, чи мають тварини належний догляд, безпечне утримання і реальний шанс потрапити у кращі умови. Поки відповідей на ці питання бракує, історія притулку залишається відкритою.