Готовність до зими закінчується там, де після відключення світла зникає вода й зупиняється опалення. Можна звітувати про закуплені генератори, освоєні кошти та виконані роботи. Але для мешканців перевірка одна: чи працюють системи, від яких залежить життя будинку. Експерт у сфері житлово-комунального господарства Олег Попенко вважає, що саме цю перевірку підготовка комунальної інфраструктури часто не витримує.

В інтерв’ю “Хвиля Інфо” Марії Ковальчук він розповів, чому офіційні відсотки готовності мало говорять про реальний стан мереж, як будинок з акумуляторами може залишитися без води й тепла та що потрібно перевірити до морозів. Його головна претензія до відповідальних за підготовку – втрачений час: рішення, які мали посилювати міста протягом років, досі доводиться надолужувати під час відключень.

Що стоїть за відсотками готовності

Попенко пропонує почати з простого запитання: від чого рахують готовність до опалювального сезону? Щоб показник щось означав, потрібно знати початковий стан кожного об’єкта, перелік необхідних робіт і результат їхнього виконання.

“По-перше, оцінити підготовку до опалювального сезону можливо тільки в тому випадку, якщо ми з вами мали б сталі цифри підготовки”, – говорить експерт.

Логіка зрозуміла: обстежити об’єкт, визначити проблеми, виділити гроші, виконати роботи й перевірити, що змінилося. Тоді за кожним відсотком стоятимуть конкретні насоси, котельні, мережі та резервні джерела живлення. Якщо ж вихідні дані нечіткі, фінансування запізнюється, а рішення переглядають у процесі, звітна цифра мало допомагає зрозуміти, що витримає система.

Попенко говорить одразу про кілька ланок: теплокомуненерго, водоканали та енергетичні об’єкти. Їх об’єднує одне завдання – продовжувати роботу, коли основне живлення зникає або зазнає пошкоджень.

Особливо гостро експерт критикує темпи децентралізації теплопостачання. На його переконання, роки повномасштабної війни потрібно було використати для розвитку розосереджених джерел тепла та зменшення залежності від великих уразливих об’єктів. Як приклад такої роботи він наводить Харків, протиставляючи його Києву, підготовку якого оцінює як недостатню.

Питання, яке він ставить міській владі, цілком предметне: що саме дозволить зберегти тепло й воду після удару або тривалого знеструмлення? Відповідь на нього і має бути основою звіту про готовність.

Генератори закупили. Чому тоді немає води?

Коли водопостачання зникає на кілька діб, повідомлення про придбане обладнання вже не пояснюють, чому система зупинилася. Попенко наполягає: оцінювати підготовку потрібно за тим, чи отримують люди послугу під час відключень.

“Ну, головним показником, що щось робиться, то це наявність світла в наших квартирах, це наявність тепла, наявність водопостачання. А якщо водопостачання пропадає в великому місті на декілька діб, то тут питання: чому не встановлені резервні джерела живлення на каналізаційно-насосних станціях? Питання, питання”.

Експерт згадує неодноразові заяви київської влади про забезпечення об’єктів водоканалу генераторами. За його словами, такі повідомлення звучали протягом попередніх років, однак після пошкоджень енергетичної інфраструктури місто все одно стикалося з перебоями водопостачання.

Саме тут він бачить розрив між публічними запевненнями та результатом. Купити генератор, установити його й забезпечити тривалу роботу насосної станції – три різні етапи. Мешканцям потрібен останній.

“Так, проблем у нас багато, не всі об’єкти можна захистити. Але, даруйте, нам розповідали цілий рік, цей рік розповідали про те, що в нас іде робота, іде підготовка, об’єкти захищені, резервні джерела живлення встановлюються, генератори покупаються”.

Російські удари залишаються загрозою, від якої неможливо повністю захистити інфраструктуру. Але, наголошує Попенко, це не знімає запитань про підготовку: які резерви створили, як перевірили їхню роботу та чому вони не забезпечили очікуваного результату. Саме на ці запитання, на його думку, мають відповідати посадовці та керівники комунальних підприємств.

Час на підготовку був. Де результат?

Захист енергетичних об’єктів, резервна генерація, децентралізоване теплопостачання та своєчасне фінансування – Попенко перелічує напрями, за якими, на його переконання, можна було діяти значно раніше.

“Можна було почати роботи в 2022 році по закупівлі генераторів, по встановленню децентралізованої подачі тепла по містах. Це все можна було робити”.

Його претензія – до темпу впровадження цих рішень. Якщо фінансування надходить із запізненням, навіть потрібний проєкт може не запрацювати до холодів. У такій ситуації технічна проблема починається з управлінського рішення: коли виділили гроші, кого обрали виконавцем і чи встигли перевірити систему до моменту, коли вона знадобилася.

Окремо експерт порушує питання захисних споруд на об’єктах “Укренерго”. Згадуючи фінансування через Київську обласну військову адміністрацію, він висловлює претензії до вибору підрядників і виконання робіт. Питання, яке ставить Попенко: хто відповідає за результат, якщо кошти виділено, а очікуваного захисту немає?

Ще один приклад – історія з дизельним пальним для Конотопа. За словами експерта, рішення про передачу 20 тонн довелося ухвалювати на рівні прем’єр-міністра. Він наводить цей випадок як показник того, наскільки складним може виявитися забезпечення базових потреб міста під час енергетичної кризи.

До проблем із підготовкою додаються витрати на електроенергію. Попенко вважає, що вони скорочують фінансові можливості комунальних підприємств і бізнесу та потребують рішень на рівні правил ринку.

“Ну тут же ж питання в чому? В тому, що цей ринок, він висасує гроші у комунальних підприємств, у бізнеса”.

Для стійкості систем важлива вся послідовність: обладнання потрібно вчасно придбати, підключити, обслужити й забезпечити ресурсом для роботи. Провал на будь-якому з цих етапів відчують мешканці.

Будинок з акумуляторами теж може залишитися без тепла

Тривале знеструмлення небезпечне для різних типів будинків. Утеплення допомагає зберігати тепло, але саме по собі не запускає насоси водопостачання й опалення. Тому, пояснює Попенко, дивитися потрібно і на стан будівлі, і на роботу її інженерних систем.

“В нинішніх умовах може постраждати любий будинок. В нинішніх умовах, коли світла немає 20-22 години, любий будинок може постраждати, від панельок до цегельних будинків, навіть утеплений”.

Навіть установлені інвертори й акумулятори не завжди забезпечують необхідний запас міцності. Якщо електроенергію подають ненадовго, батареї можуть не встигнути відновити заряд до наступного відключення.

“Акумулятори, які встановлюють люди з інверторами в багатоквартирних будинках для підтримки роботи системи насосів, опалення, водопостачання, вони ж не встигають заряджатись. Ось в чому проблема”.

Резерв, якого вистачило під час першого відключення, може виявитися недостатнім під час другого. Якщо за короткий період зі світлом батареї отримують менше енергії, ніж витрачають під час знеструмлення, доступний запас поступово вичерпується. Отже, рахувати потрібно одразу два показники: скільки часу система працюватиме автономно та скільки їй потрібно для відновлення заряду.

Масштаб наслідків виходить за межі окремих квартир. Попенко згадує Миколаїв, де, за його словами, зупинки каналізаційно-насосних станцій призводили до скидання стоків у річку. Так перебої з електрикою перетворюються на проблему водопостачання, водовідведення й роботи міста загалом.

Найважчий сценарій експерт пов’язує з морозами. Якщо циркуляція зупиняється надовго, виникає ризик замерзання води в системах, пошкодження труб і радіаторів. Тоді повернення електроенергії ще не означатиме швидкого повернення тепла: спочатку доведеться відновлювати пошкоджене обладнання.

“Ви дивіться, на вулиці вчора було шість-вісім градусів, а в містах відключення були по 20-22 години. А що ж буде далі?”

Свої побоювання Попенко описує словами “зима судного дня”. За цим різким формулюванням – конкретний ризик: системи, які вже дають збої за плюсової температури, можуть зазнати значно тяжчих пошкоджень у мороз.

Чому одні зі світлом, а інші – по 20 годин без нього

Ведуча порушує знайоме багатьом питання: чому в одному будинку електроенергії немає, а в сусідньому вона є? Попенко звертає увагу на ширшу картину – різницю в тривалості обмежень між містами та областями.

“У нас є цілі міста, які повністю мають, повноцінно мають споживання електроенергії і мінімальні відключення, і міста, де всі сидять по 20 годин. Розумієте? І так є”.

Він згадує Житомир і Житомирську область, порівнює ситуацію на Полтавщині та Харківщині, посилається на перевірки Держенергонагляду й заявляє про порушення виконання обмежень. На його думку, така нерівномірність потребує зрозумілого публічного пояснення: як розподіляють навантаження та чому споживачі опиняються в настільки різних умовах.

Окреме питання – якість електроенергії після її повернення. Посилаючись на інтерв’ю представника “Полтаваобленерго”, експерт говорить про коливання напруги. Для людей це ще один ризик: техніка може постраждати саме тоді, коли живлення відновилося.

Стійкість електропостачання, таким чином, має дві складові: наявність електроенергії та належні параметри напруги. Від обох залежить робота побутових приладів і будинкового обладнання.

Що варто перевірити до морозів

Попенко радить починати з потреб конкретної квартири й конкретного будинку. Зарядна станція допоможе живити домашні прилади, але спільні насоси потребують окремого рішення.

У квартирі експерт рекомендує від’єднувати від розеток техніку, якою не користуються. Для приладів, що мають залишатися в роботі, зокрема холодильника, – передбачити реле напруги.

“Ставте реле на ті прилади, які вам потрібні, всі інші виключайте. Якщо хочете, можете купити, звісно, на кожну розетку по реле, але я не бачу в цьому особливої необхідності”.

На рівні будинку першочергове завдання – перевірити можливість резервного живлення насосів водопостачання й теплопостачання. Особливу увагу Попенко звертає на будинки вище п’яти поверхів.

“Якщо у будинку, то ставте резервні джерела живлення на насосну групу водопостачання і теплопостачання. Але робіть чіткий розрахунок, щоб ви розуміли, скільки вам потрібно часу на зарядку і скільки вам потрібно часу, щоб вона безперебойно працювала”.

Співвласникам, ОСББ та управителю потрібно з’ясувати:

• Які насоси необхідно підтримувати під час знеструмлення та яке навантаження вони створюють.
• На скільки годин роботи вистачить обраного резерву.
• Чи встигатимуть акумулятори заряджатися за фактичного графіка подачі електроенергії.
• У якому стані електрощити та внутрішні мережі будинку.
• Як підключені індивідуальні інвертори й акумулятори мешканців та як розподілене навантаження між фазами.

Розрахунки, перевірку мереж і роботи в електрощитах слід доручати кваліфікованим фахівцям. ДСНС застерігає від самостійного втручання в електрощитові для відновлення живлення.

Швидкого покращення Попенко не обіцяє: відновлення стійкості потребує тривалої роботи. Відсутність нових ударів і тепла погода, за його оцінкою, полегшили б проходження зими. Проте підготовку міст потрібно оцінювати за їхньою здатністю працювати у складних умовах.

Чи витримають насоси наступне відключення? Чи відновиться заряд до нового знеструмлення? Чи залишиться тепло в будинку, коли вдарить мороз? Саме відповіді на ці запитання визначають реальну готовність до зими. Бо наслідки зволікання вимірюються годинами без води й тепла у квартирах людей.

Повне інтерв’ю з Олегом Попенком