До волонтерів час від часу надходять запити від людей, бажаючих повернутися додому на окуповані Росією території України.

Про це повідомляє видання Вгору, посилаючись на волонтерську організацію Humanity.

Дана організація не допомагає з виїздами на ТОТ. Проте за словами її співзасновника Стефана Воронцова, волонтери консультуються з психологом з цього приводу, оскільки ситуації бувають різні.

“Люди писали нам з проханням допомогти повернутися на окуповані території. У нас є психолог, з яким ми консультуємося з приводу цього. Бо теж різні ситуації бувають. Ми взагалі не допомагаємо повернутися, але, наприклад, якщо жінка повертається по дитину, в такому випадку можемо допомогти хоча б інформаційно”, – зазначає Воронцов.

Тема викликала гостру дискусію серед користувачів Facebook. Хтось відверто називає бажаючих повернутися в окупацію зрадниками, проте переважна більшість користувачів співчуває таким людям, та, навіть, ділиться порадами, як краще дістатися до окупованих територій.

“Кожна історія – індивідуальна, не всі вони – зрадники; можливо, багато людей старшого віку розуміють, що вже ніколи не зможуть придбати власне житло, а там воно є… А це дуже важливо… Можливо, ще якісь причини… У кого є гроші, сили, молодість, можуть розпочати все від нуля, але не всі ж…”, – пише Єва Шульганова.

“Не дивно, бо ми нікому не потрібні ВПО. Особливо пенсіонерам тяжко, з чого платить за оренду квартири та за ліки”, – зазначає Наталія Милюєва.

“Багато людей їдуть через Білорусь в Маріуполь. З України є організовані рейси з пересадками в Польщі, Білорусі, Росії. Люди повертають, тому що влада в Україні не надала жодної допомоги людям. Люди не можуть вічно скитатися як бомжі. Хто мав гроші, той щось собі купив. Але не всі жили кучеряво”, – ділиться ще одна користувачка.

Є й ті, хто відверто заздрить жителям окупованих територій:

“Не прибідняйтесь, паспорти побрали, гуманітарку берете, сертифікати і грошові виплати теж, а у пенсіонерів пенсія значно більша, ніж на підконтрольній території, то причина не мрія про те, щоб жити в своєму домі, а подачки….”, – обурюється Iryna Mykhailevska.