Є люди, яких війна не просто торкнулася, а пройшла наскрізь – через тіло, дім, родину, звичне життя. Вони не обов’язково були на передовій. Це медики, які продовжують працювати під обстрілами. Водії “екстренки”, які їдуть туди, звідки інші намагаються виїхати. Цивільні, які втратили кінцівки через російські дрони, міни та артилерію. І ті, хто після тяжких поранень заново вчиться ходити, працювати, тримати ложку чи просто виходити з дому.

Для Херсонщини, Миколаївщини та Одещини це вже не окремі історії, а частина повсякденної реальності. Південь України одночасно лікує поранених, відновлює людей після ампутацій, створює нові центри реабілітації – і намагається втримати медиків у регіоні, де сама лікарня може стати ціллю російського удару.

Лікарня більше не означає безпечне місце

Найгостріше це видно на Херсонщині. Тут медичні заклади та їхні працівники регулярно опиняються під російськими ударами.

9 січня російські війська обстріляли лікарню у Дніпровському районі Херсона. Один зі снарядів пошкодив будівлю, поранення отримали три медичні працівниці.

25 травня лікарня у Білозерці двічі за день потрапляла під артилерійський вогонь. Під час ранкового удару був травмований працівник медзакладу, а після повторного обстрілу постраждали дві медсестри віком 29 та 53 роки.

2 липня російський удар по медичному закладу в Херсоні забрав життя 63-річного лікаря. Поранення отримала медична сестра, один із корпусів лікарні зазнав значних руйнувань.

7 серпня російський безпілотник атакував ще одну лікарню в середмісті Херсона. Чотири медичні сестри отримали мінно-вибухові травми та контузії.

За даними Херсонської ОВА, у 2022-2026 роках внаслідок російської агресії загинули 34 медичних працівники області. Тридцять один із них були цивільними медиками, ще троє служили у Силах оборони.

218 ампутацій – і за кожною цифрою окреме життя

Війна не лише вбиває. Вона залишає людей із травмами, наслідки яких не закінчуються після виписки з лікарні.

За даними департаменту здоров’я Херсонської ОДА, станом на березень 2026 року на правобережжі області 218 людей мали травматичні ампутації кінцівок унаслідок російських обстрілів.

Після операції починається інша, часто значно довша частина лікування. Людину необхідно підготувати до протезування, підібрати та налаштувати протез, навчити ним користуватися, відновити силу та координацію.

А іноді доводиться заново освоювати найпростіші речі: одягатися, готувати їжу, користуватися транспортом, працювати. При ампутаціях рук ерготерапевти застосовують спеціальні пристрої для приймання їжі, застібання одягу та інших повсякденних дій. При ампутаціях ніг відновлення включає підготовку до протезування і навчання ходьбі.

У Миколаєві працює обласний клінічний госпіталь ветеранів війни з реабілітаційним, неврологічним, ортопедично-травматологічним та іншими напрямами. У міських лікарнях також надають допомогу людям із тяжкими травмами та мінно-вибуховими пораненнями.

Для Півдня така інфраструктура має особливе значення: частина пацієнтів проходить лікування далеко від дому, а після завершення гострої фази потребує місяців відновлення вже ближче до місця проживання.

Superhumans в Одесі: від операції до повернення у звичайне життя

Одним із найбільших нових центрів відновлення на Півдні став Superhumans Odesa, який відкрився в липні 2026 року.

Це третій центр мережі Superhumans в Україні. Південний хаб має площу близько 4 500 квадратних метрів і розрахований приблизно на 800 пацієнтів щороку.

Тут поєднані протезування, фізична реабілітація, психологічна допомога та соціальна реінтеграція. І це принципово важливо: завдання сучасної реабілітації – не просто загоїти рану, а допомогти людині максимально повернути незалежність.

У серпні Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова та Superhumans також домовилися розвивати співпрацю у реабілітації людей, які постраждали від війни.

Але хто лікуватиме: Південь втрачає не лише пацієнтів, а й медиків

Парадокс прифронтової медицини полягає в тому, що потреба в лікарях тут особливо висока саме тоді, коли залишатися працювати найважче.

На деокупованій частині Херсонщини через бойові дії повністю втратили житло 43 лікарі та 96 працівників середнього медичного персоналу. Для людей, які продовжують працювати в регіоні, це означає не лише щоденний ризик під час обстрілів, а й необхідність орендувати житло та фактично наново облаштовувати життя.

Область запровадила окрему програму підтримки медичних кадрів на 2026-2028 роки. Серед її напрямів – компенсація оренди житла, підтримка працівників медзакладів та залучення нових фахівців.

Держава також спростила умови забезпечення службовим житлом медиків у прифронтових громадах. Для Херсонщини це не соціальний бонус, а питання того, чи залишаться в лікарнях люди, які можуть надавати допомогу після наступного удару.

Як отримати протез безоплатно: короткий маршрут

Українська державна програма протезування поширюється не лише на військових. Безоплатно отримати протез або інший засіб реабілітації можуть також цивільні, які його потребують.

Куди звертатися по допомогу на Півдні

Контакти та сервіси перевірені станом на 7 жовтня 2026 року. У разі тривалого використання матеріалу їх варто періодично актуалізувати.

Поранений Південь, який продовжує жити

Людей, про яких ідеться в цьому матеріалі, легко перетворити на статистику: 218 ампутацій, десятки загиблих медиків, сотні пацієнтів реабілітаційних центрів. Але за кожним числом стоїть людина, для якої війна не закінчилася після того, як перестало боліти поранення.

Комусь необхідно заново навчитися ходити. Комусь – повернути рухливість руки. Комусь – уперше після атаки вийти на вулицю без панічного страху. А хтось після пережитого повертається в ту саму лікарню і знову виходить на зміну, щоб рятувати інших.

Саме тому стійкість Півдня сьогодні вимірюється не лише кількістю відновлених будівель. Вона вимірюється тим, чи є кому приїхати на виклик, чи може поранена людина отримати протез, чи знайдеться поруч реабілітолог, психолог, лікар або просто людина, яка допоможе пройти наступні кілька метрів.

Херсонщина, Миколаївщина та Одещина залишаються пораненими війною. Але одночасно тут формується система, завдання якої – не просто врятувати життя в момент удару, а допомогти людині повернути це життя собі.