Від Дарницького до Краматорська: про що Україна має говорити в Анкарі відверто
Саміт НАТО в Анкарі, який розпочнеться вже 7 липня, відбувається у критичний для України момент. За чотири роки повномасштабної війни наша держава досягла неймовірного: вистояла проти значно більшого агресора, деокупувала частину територій, створила потужний флот безпілотників і завдає відчутних ударів по російській інфраструктурі. Українські воїни довели, що здатні боротися і перемагати. Однак поряд з цими беззаперечними успіхами існує й інша, менш прикрашена реальність – реальність, яку не можна ігнорувати, якщо ми хочемо ухвалювати правильні стратегічні рішення. Останні масовані атаки на Київ та ситуація на Донеччині оголили проблеми, які потребують негайних рішень.
Діряве небо над Києвом: балістика проти Patriot
Ніч проти 2 липня 2026 року стала однією з найважчих для Києва від початку повномасштабної війни. Росія випустила по Україні 74 ракети та 496 ударних безпілотників. Основний напрямок удару – столиця. Мер Києва Віталій Кличко констатував, що це наймасштабніша атака на місто за весь час війни. Жертвами стали щонайменше 31 людина, ще 102 особи отримали поранення. У Дарницькому районі з-під завалів зруйнованої дев’ятиповерхівки деблокували 10 загиблих. Загалом пошкоджено понад 20 житлових будинків, станцію швидкої допомоги, науковий інститут, готель, підприємства. 3 липня в Києві оголосили днем жалоби.
Українські сили ППО продемонстрували ефективність у боротьбі з крилатими ракетами та безпілотниками: з 34 крилатих ракет Х-101 було збито 31 (94%), з 8 крилатих ракет “Калібр” – усі 8 (100%), а з 496 безпілотників знешкодили 476 (понад 90%). Водночас балістичні ракети залишаються головним викликом. З 24 балістичних ракет “Іскандер-М/С-400” було збито лише чотири. Із чотирьох протикорабельних ракет 3М22 “Циркон” не вдалося збити жодної. У ніч на 6 липня, буквально напередодні саміту НАТО, росіяни повторили масований удар. За даними Повітряних сил, ворог випустив 68 ракет і 351 дрон, переважно по Києву. За попередніми даними, загинуло не менше 18 людей, близько 60 поранено. Українська ППО не перехопила жодної балістичної ракети.
Причина – критичний дефіцит ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Як заявив речник Повітряних сил ЗСУ полковник Юрій Ігнат: “Систем Patriot достатньо – потрібне постійне постачання ракет. У нас є серйозний дефіцит ракет-перехоплювачів”. За його словами, показник збиття російських балістичних ракет є “м’яко кажучи, низьким”.
Атаки на Україну та інформаційна компанія проти держави
1 липня 2026 року – напередодні масованої атаки на Київ – Володимир Зеленський перебував у Дубліні (Ірландія), де взяв участь в урочистих заходах з нагоди початку головування Ірландії в Раді Європейського Союзу. Разом із ним у заході взяли участь прем’єр-міністр Ірландії Міхал Мартін та президент Європейської ради Антоніу Кошта.
Варто зазначити, що ще 1 липня, виступаючи на спільній пресконференції в Дублінському замку, Зеленський публічно заявив, що отримав дані розвідки про готовність російської сторони до масованого удару. Він закликав українців не ігнорувати сигнали повітряної тривоги. Президент екстрено перервав візит і повернувся до Києва. Як повідомлялося, західні партнери, зокрема США, завчасно попередили Генштаб ЗСУ про обстріл, що готувався у найближчі 72 години.
Тим часом у Telegram-каналах та ЗМІ одразу почали поширюватися маніпуляції про те, що Зеленський нібито “спеціально поїхав” або “втік” з Києва. Російські пропагандисти й зовсім стверджували, що президент навмисно залишив столицю, аби не наражати себе на небезпеку.
Однак ці звинувачення не витримують жодної критики. По-перше, візит до Дубліна не був випадковим – він відбувався в межах заздалегідь запланованої дипломатичної місії. По-друге, президент публічно попередив українців про загрозу. Він не залишив країну в таємниці, а відкрито повідомив про своє рішення. Більше того, одразу після повернення – вже вранці 2 липня – Зеленський відвідав місця влучань у Дарницькому районі Києва, де особисто оглядав наслідки удару та спілкувався з рятувальниками.
Виснажливі бої за Донбас та тиск на український “поясу фортець”
Тим часом на Донеччині тривають запеклі, виснажливі бої. 3 липня начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов доповів про нібито повне захоплення Костянтинівки. Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков назвав це “першим, але дуже важливим етапом” на шляху до оволодіння слов’янсько-краматорським вузлом оборони ЗСУ. Міноборони РФ також заявило про нібито відмову України від шестигодинного припинення вогню для передачі тіл загиблих, хоча Київ цього не підтверджував
Українська сторона офіційно заперечує захоплення міста. Президент Зеленський назвав заяви РФ “черговою російською брехнею”, іронічно запропонувавши зустрітися в Костянтинівці, якщо вона справді під контролем Москви. Генштаб ЗСУ опублікував відео, на якому українські військові заявляють, що перебувають у місті та продовжують оборону.
Костянтинівка – одне з ключових міст української оборонної лінії на Донбасі, яке входить до так званого “поясу фортець” разом зі Слов’янськом та Краматорськом. Росіяни розуміють, що Костянтинівка – це ворота до Краматорська – головного оплоту Донецької області, який Росія хоче захопити, але Україна продовжує утримувати.
Попри локальні успіхи Сил оборони, загальна картина на Донеччині залишається вкрай напруженою. Росія продовжує системний тиск ціною величезних втрат у живій силі. Швидкість просування російських військ часом така, що прифронтові населені пункти просто не встигають евакуювати. Лише протягом першої доби липня 2026 року зафіксовано 1243 атаки з боку росіян по підконтрольній частині Донецької області. Росіяни завдали удару по супермаркету у Краматорську – п’ятеро поранених. У Слов’янську внаслідок артилерійського обстрілу поранень зазнала 18-річна дівчина.
Саміт НАТО в Анкарі: вікно можливостей для України
Саміт НАТО в Анкарі, який розпочнеться 7-8 липня, має стати місцем для ухвалення критично важливих рішень. За чотири роки війни Україна довела свою стійкість, але останні події показали: без термінового посилення ППО та стабільних поставок боєприпасів утримувати оборону стає дедалі важче.
Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн уже заявила, що питання посилення ППО України буде центральним на саміті. За даними проєкту декларації саміту, союзники планують підтвердити щонайменше €70 млрд військової допомоги Україні на 2026 рік та “принаймні еквівалентний рівень” підтримки у 2027 році. Очікується, що в Анкарі будуть ухвалені рішення щодо негайних поставок ракет Patriot, розширення виробництва озброєнь та посилення санкційного тиску на Росію.
Посол України при НАТО Алена Гетманчук повідомила, що Україна на саміті прагнутиме досягти додаткових внесків у програму PURL та поставок систем ПВО. Президент Зеленський має намір обговорити прискорення поставок перехоплювачів.
Анкара – це час для відвертої розмови. Не лише про нові пакети допомоги, а й про те, чому попередні обіцянки не спрацювали повною мірою. Чому ППО досі не закриває небо над усією Україною. Чому російське просування на Донеччині не вдається зупинити. І головне – що потрібно зробити, щоб наступний саміт став місцем не проміжних, а остаточних підсумків – нашої перемоги та справедливого миру.
