Повномасштабна війна, яку Росія розв’язала проти України, спричинила безпрецедентну екологічну кризу, особливо в південних регіонах країни. Тут, на берегах Чорного моря та в степах, наслідки бойових дій видно неозброєним оком: спустошені поля, забруднені води та ґрунти, обвуглені залишки лісів замість колишніх зелених масивів.

Південь України через близькість до фронту та важливі екосистеми став одним з найбільш постраждалих регіонів унаслідок війни. Ракетні удари, пожежі, підриви гідроспоруд і техногенні аварії завдають нищівного удару не лише по містах і селах, але й по навколишньому природному середовищу.

На узбережжі Одещини досі залишаються плями розлитої соняшникової олії – наслідок російського удару по порту “Південний” у грудні 2025 року. Ця екологічна катастрофа охопила понад 150 км чорноморського узбережжя, сягнувши акваторії національного парку “Тузлівські лимани”. За оцінками екологів, витік олії в Одеську затоку призвів до загибелі близько 5 тис птахів різних видів. Спершу повідомлялося про понад 1000 знайдених мертвих птахів, серед яких переважали водоплавні – пірникози (ґагари) великі й чорношиї, лиски, крижні, лебеді, баклани та інші. Близько 400 обмащених олією птахів волонтери намагалися врятувати, однак виживає лише кожна п’ята пташина, навіть за умови інтенсивної реабілітації. Рослинна олія діє на птахів не менш згубно, ніж нафтові продукти: вона склеює та руйнує водовідштовхувальне пір’я, через що птах промокає і гине від переохолодження; а при спробах чиститися – заковтує олію, що призводить до отруєння, ураження печінки та пригнічення імунної системи.

Ба більше, значна частина олії осіла на дно в холодній воді, завдавши шкоди донним екосистемам: під час штормів ці відкладення піднімаються і утворюють згустки, що забивають зябра риб та перешкоджають диханню морських організмів. Таким чином, навіть через багато тижнів після інциденту море продовжує викидати мертвих птахів на берег, а токсичні плями залишаються в екосистемі. Екологи попереджають, що забруднення соняшниковою олією може зберігатися на дні Чорного моря до шести років, тож наслідки цього удару відчуватимуться ще довго.

Витік олії на Одещині – лише один із багатьох прикладів того, як війна нищить довкілля півдня України. Іншим трагічним випадком стала техногенно-екологічна катастрофа, спричинена підривом росіянами Каховської гідроелектростанції 6 червня 2023 року. Знищення греблі призвело до стрімкого спустошення величезного Каховського водосховища на Дніпрі та масштабної повені вниз за течією. Загинули тисячі тон риби та інших водних організмів, обміліли заплави та лимани, було зруйновано цінні прирічкові екосистеми Нижнього Дніпра. Величезні площі родючих земель Херсонщини та Запоріжжя втратили джерело зрошення і наразі потерпають від висушування та засолення ґрунтів. Окрім того, у Дніпро потрапило щонайменше 150 тонн машинного мастила з турбін ГЕС, що розповсюдилося вниз річкою аж до Чорного моря. Екологи назвали підрив Каховської ГЕС еколого-гідрологічним колапсом на півдні України та в Чорноморському регіоні – за масштабом впливу на природу цю катастрофу прирівнюють до застосування малої ядерної бомби (тільки без радіації). Під водою опинилися сотні промислових об’єктів, складів хімікатів та каналізаційних очисних споруд, що спровокувало забруднення повеневими водами значних територій. За підрахунками вчених, унаслідок підриву греблі було уражено близько 500 тис гектарів заповідних територій національного та міжнародного значення, зокрема частину Чорноморського біосферного заповідника. Міжнародні експерти однозначно кваліфікують такі дії як воєнний екоцид. Президент України назвав руйнування Каховської ГЕС “одним із найбільших злочинів росіян проти природи та людства” і наголосив, що його наслідки відчувалися навіть у сусідніх країнах Чорноморського басейну.

Війна завдає шкоди біорізноманіттю Півдня у небачених масштабах. Масово гине дика фауна – від птахів до морських ссавців. Вже згадана загибель тисяч водоплавних птахів на Одещині – не поодинокий випадок: вибухи, пожежі та отруєння загрожують птахам по всій зоні бойових дій, порушуючи шляхи міграції та місця гніздування. Через постійні обстріли і гуркіт техніки птахи полишають звичні гніздові угіддя, а ті, що залишаються, часто гинуть від вогню або забруднення середовища. Не меншою є трагедія в Чорному морі: за оцінками науковців, з початку війни у водах Чорного моря загинули десятки тисяч дельфінів та інших китоподібних. Лише за перші місяці війни на береги України, Туреччини та Болгарії викинуло сотні мертвих дельфінів, багато з яких мали ознаки контузій від вибухів та ураження військовими сонарними системами. Фахівці Національного парку “Тузлівські лимани” підрахували, що загалом через воєнні дії могло загинути до 50 тисяч чорноморських китоподібних – близько п’ятої частини всієї популяції дельфінів Чорного моря. Це колосальна втрата для екосистеми, адже дельфіни – важливий компонент морської фауни, і їхнє зникнення порушує харчові ланцюги та баланс у Чорному морі. На суходолі ситуація не краща: у степових та лісових районах фіксують загибель багатьох диких тварин (олені, сайгаки, дрібні ссавці, птахи), які гинуть у пожежах або під обстрілами, підриваються на мінах чи вимушені покидати свої середовища існування.

Особливого удару війна завдала по природно-заповідних територіях півдня України. За даними Міністерства захисту довкілля, загалом в країні постраждали вже 20% територій природно-заповідного фонду, з них значна частина саме на півдні. Ворог окупував або продовжує контролювати низку заповідників, у тому числі світового значення. Зокрема, під окупацією залишаються біосферний заповідник “Асканія-Нова” та Чорноморський біосферний заповідник – унікальні куточки природи, доля яких наразі невідома. Надзвичайних втрат зазнали національні парки й заповідні урочища Херсонщини, Миколаївщини та Запоріжжя: території Нижньодніпровського національного парку, заплавні ліси та плавні дельти Дніпра були затоплені або висохли після підриву Каховської ГЕС; степові ділянки, такі як “Кінбурнська коса” і “Олешківські піски”, значною мірою випалені бойовими діями та лісовими пожежами. На Кінбурнському півострові та в інших прифронтових степах вогонь знищив місця оселення рідкісних птахів і рослин, а щільне мінування територій унеможливлює роботу пожежників та екологів. Екологи відзначають, що найсильніше постраждали саме степові екосистеми на півдні та сході країни – ті, що є домівкою для багатьох ендемічних та зникаючих видів. Загалом під загрозою опинилися існування понад 600 видів тварин і 750 видів рослин та грибів, занесених до Червоної книги України. Деякі заповідні масиви знищені вщент – наприклад, за час війни вигоріли тисячі гектарів лісосмуг і штучних лісів Херсонщини (яка й до війни була найменш залісненою областю країни). В Україні вже постраждали 3 млн гектарів лісів (майже третина лісового фонду держави), і частина з них втрачена назавжди. Окрім безпосереднього вогню, ліси гинуть від шкідників та хвороб, що розмножуються на ослаблених після пожеж насадженнях, а також від того, що території заміновані й недоступні для догляду.

Не менший масштаб має хімічне та токсичне забруднення довкілля через воєнні дії. Обстріли нафтобаз, промислових підприємств та складів з небезпечними речовинами призводили до викидів і витоків у повітря, воду та землю. З початку війни при пожежах і вибухах в атмосферу потрапило близько 67 млн тонн забруднюючих речовин, які розносилися вітрами далеко за межі України (зафіксовано транскордонне поширення близько 3 млн тонн шкідливих викидів, що досягли сусідніх європейських країн). Горіння нафтопродуктів, боєприпасів та будівельних матеріалів отруює повітря токсичним димом, яким вимушено дихати і люди, і тварини. Грунти півдня забруднюються важкими металами та іншими небезпечними сполуками: у зразках землі з прифронтових районів фіксують підвищений вміст міді, свинцю, нікелю, ртуті, залишків вибухових речовин, а також сполук сірки та азоту. Через постійні вибухи та рух важкої техніки структура ґрунтів погіршується, вони втрачають родючий шар. Значні площі чорноземів перетворено на найбільш заміновані та вибухонебезпечні території у світі. У землі залишаються десятки тисяч нерозірваних снарядів і мін, які ще довго загрожуватимуть як людям, так і дикій природі – адже будь-якої миті можуть здетонувати, спричинивши локальне екологічне лихо. Водні ресурси також потерпають: у річки та Чорне море потрапляють продукти горіння, уламки будівель, паливо та хімікати. Забруднення води фіксували навіть в артезіанських свердловинах і колодязях, особливо після затоплення міст і сіл на Херсонщині – розлиті стічні води та сміття спричинили спалах бактеріологічного забруднення. В цілому війна спричинила найбільші екологічні втрати в Європі з часів Другої світової війни. За даними Державної екологічної інспекції України, станом на кінець 2025 року підтверджені прямі збитки довкіллю на підконтрольній території перевищили 6 трильйонів гривень (понад $160 млрд) – для порівняння, це більше, ніж сукупні втрати України від зруйнованої цивільної інфраструктури. До цієї суми входить забруднення ґрунтів (1,29 трлн грн збитків), забруднення повітря (967 млрд), забруднення водних ресурсів (118 млрд) та наймасштабніше – 3,63 трильйона гривень збитків через знищення природно-заповідних територій. І ця цифра зростає щодня, доки тривають бойові дії.

Таким чином, екологічні наслідки війни для південних регіонів України є катастрофічними і довготривалими. Екосистеми Чорного моря, Дніпра, Причорноморських степів і лісів зазнали таких руйнувань, що їх відновлення буде складним завданням. На думку фахівців, природа Півдня потребуватиме десятиліть, щоб оговтатися від воєнного лихоліття. “Відновлення екології півдня країни може зайняти десятки років”, – підтверджує Іван Русєв, еколог Нацпарку “Тузлівські лимани”. Причому для окремих компонентів довкілля цей процес буде дуже тривалим: наприклад, морські екосистеми Чорного моря повинні природно очиститися від забруднень, і щоб відновилися популяції дельфінів та риб, може знадобитися до півстоліття. На суходолі ліси, випалені війною, відновлюватимуться десятиліттями, адже дерева ростуть повільно. Натомість степова рослинність може відродитися відносно швидко – за сприятливих умов за кілька років поновлюється трав’яний покрив і повертаються типові степові види. Але це стане можливим лише за умови, що території будуть очищені від мін та боєприпасів і отримають необхідний захист.

Перший крок до екологічного відновлення – завершення бойових дій та розмінування. Поки триває війна, доступ до багатьох постраждалих районів обмежений або неможливий. Необхідно провести масштабне розмінування полів, лісів і узбереж, адже вибухонебезпечні предмети не тільки становлять ризик для людей, а й отруюють ґрунти та воду металами й вибуховими речовинами. Паралельно слід очищати забруднені території від залишків пального, хімікатів та руїн. Науковці наголошують, що відновлення довкілля має бути комплексним і системним – необхідно оцінити стан кожного елемента екосистеми та розробити окремі плани його реабілітації. Для відновлення лісів знадобиться активне залісення: висадка нових дерев замість згорілих, залучення природного поновлення, моніторинг появи інвазивних видів. Водно-болотні угіддя півдня потребуватимуть особливої уваги: можливо, доведеться створювати штучні заплави чи водойми, щоб компенсувати втрату Каховського водосховища і підтримати водний баланс у пониззі Дніпра. Доцільним є розширення мережі заповідних зон. Зокрема, експерти пропонують створити нові охоронювані акваторії в Чорному морі (наприклад, біля острова Зміїний), щоб забезпечити спокійні умови для розмноження дельфінів та відновлення морської біоти. На степових просторах варто залишити ділянки під паром для самовідновлення природи, а подекуди – допомогти степу, висіявши насіння типових трав і повернувши туди тварин (наприклад, рукокрилих, зайців, птахів), які могли зникнути локально.

Війна завдала півдню України колосальних екологічних збитків -від загибелі тисяч птахів і дельфінів до спустошення цілих екосистем. Однак уже зараз закладаються основи для лікування цих ран. Після перемоги України на нас чекає не менш важливий фронт робіт – фронт відродження довкілля. Реалістичні прогнози вказують, що повне повернення до довоєнного стану вимагатиме десятки років наполегливої діяльності. Але кожен практичний крок – очищене поле, розмінований ліс, випущена на волю тварина, висаджений саджанець – наближатиме південь України до екологічного одужання.