Два фронти Запоріжжя: як наближення армії РФ активізувало “п’яту колону” в тилу
Кінець зими – початок весни 2026 року позначився для Запоріжжя не лише зростанням інтенсивності обстрілів, а й загостренням внутрішньої ситуації в самому місті. За офіційними даними Запорізької обласної військової адміністрації, лише за 17 березня російські війська завдали 736 ударів по 39 населених пунктах регіону, застосовуючи авіацію, FPV-дрони та артилерію.
За даними Інституту вивчення війни, українські війська проводять серію контратак у Запорізькій області, які змушують російські підрозділи зупиняти просування. Аналітики зазначають, що ці дії зривають плани Росії щодо масштабної наступальної кампанії на весну-літо 2026 року. Водночас військові визнають: відстань до міста скорочується, і противник намагається взяти Запоріжжя в оперативне напівкільце.
Однак паралельно з військовою загрозою ззовні фіксується зростання внутрішньої напруги, пов’язаної з мобілізацією та так званими “ждунами” – частиною населення, яка відкрито демонструє проросійські настрої та очікування на прихід російської армії. У якості демонстрації положення справ яскравим прикладом є емоційний допис військовослужбовця 93-ї окремої механізованої бригади, який зараз активно тиражується окупаційними медіа.
Чоловік висловив розчарування побаченим у місті та заявив, що попри втрати підрозділів ЗСУ, значна частина місцевих мешканців поширює наративи про те, що “не все так однозначно”, та закликає до якнайшвидшого завершення війни на будь-яких умовах. Військовий зазначив, що кількість прихильників таких настроїв у Запоріжжі зростає, і це викликає в нього питання щодо сенсу боротьби за місто.
Цей випадок відображає системну проблему, про яку свідчать інші інциденти. Упродовж лютого-березня 2026 року в соціальних мережах та Telegram-каналах поширилося декілька відео, знятих у громадському транспорті Запоріжжя. На них зафіксовано конфлікти між пасажирами та співробітниками територіальних центрів комплектування (ТЦК), які проводять рейди з мобілізації. На одному з відео пасажири маршрутки, переважно жінки та люди похилого віку, намагаються фізично перешкодити затриманню чоловіка, вигукуючи на адресу представників ТЦК образи: “тварі” та “собаки”.
Особливу увагу привернув не сам факт конфлікту навколо мобілізації, явища звичайного для багатьох регіонів України, а конкретні гасла, які лунали під час сутичок. За свідченнями очевидців, оприлюдненими в соціальних мережах, окремі учасники конфлікту вигукували погрози на адресу співробітників ТЦК, апелюючи до приходу окупаційної армії: “Русня прийде – вам п***а!”. В іншому випадку жителі міста, реагуючи на дії представників військкомату, прямо погрожували їм скорим прибуттям російських військ.
На тлі цих загострень Служба безпеки України повідомила про ще один тривожний випадок, що демонструє активізацію ворожої агентури в місті: агент ФС намагався вбити бійця ЗСУ у Запоріжжі. За даними слідства, воїна заманили до промзони міста під виглядом побачення з дівчиною, з якою він познайомився в інтернеті. На “рандеву” замість дівчини прийшов кілер у балаклаві, який накинувся на військового ззаду та завдав 6 ударів ножем у шию, груди, живіт і ногу. Після цього зловмисник утік, проте його було затримано. Потерпілий нині у важкому стані в реанімації. Нападнику загрожує довічне увʼязнення з конфіскацією майна.
Крім цього останніми місяцями в соціальних мережах та місцевих пабліках дедалі частіше фіксуються дописи та коментарі, які свідчать про зростання розчарування серед частини населення. Люди, які залишаються в прифронтовому місті, щодня потерпають від обстрілів, перебоїв зі світлом, водою та теплом. У таких умовах, за свідченнями самих мешканців, радикалізуються настрої, і частина городян покладає відповідальність за свої страждання на центральну владу в Києві.
Ситуація набула такого розмаху, що Національна поліція, за інформацією з низки Telegram-каналів, нібито оприлюднила заяву про зростання “проросійських голосів” серед городян. Повідомлялося, що навіть попри те, що фронт перебуває лише за 20 кілометрів від міста, кількість випадків публічного висловлювання підтримки російській армії чи очікування її приходу зростає. До заяви додавалося фото самого поста, однак на момент підготовки матеріалу оригінальний пост на офіційних ресурсах Нацполіції виявився недоступним, що унеможливлює верифікацію цієї інформації. Тим не менш, саме поширення таких відомостей у медіапросторі створює класичний приклад того, як зовнішня загроза поєднується з чутками про внутрішню нестабільність, додаючи напруги в інформаційне поле.
Цей інформаційний шум посилюється й іншими дивними явищами. Так, у Запоріжжі місцеві пабліки повідомляють про фіксацію російських радіостанцій, які раптово з’являються в ефірі. Висловлюється навіть версія, що невідомі могли тимчасово встановлювати ретранслятори для трансляції ворожого сигналу, що ще більше розхитує психологічний стан населення.
На тлі цих подій посилюється і консолідація противників силової мобілізації. У соціальних мережах з’являються повідомлення про спроби окремих груп населення організовуватися для протидії співробітникам ТЦК. Хоча йдеться про поодинокі випадки, вони фіксуються в різних районах міста і свідчать про загальне зростання соціальної напруги в регіоні.
Військові експерти звертають увагу, що ситуація в Запоріжжі розвивається на тлі зміни оперативної обстановки на фронті. Російське командування, за оцінками аналітиків моніторингових груп, готує літній наступ на цьому напрямку. За даними військових оглядачів, активність російської армії в районі Оріхова зростає, що може свідчити про підготовку до прориву в бік обласного центру. У цих умовах наявність у самому місті значної кількості людей, які вороже налаштовані до власних збройних сил та відкрито висловлюють проросійські симпатії, створює додаткові ризики для обороноздатності.
Таким чином, Запоріжжя опиняється в небезпечному становищі. З одного боку, місто щодня потерпає від масованих обстрілів, втрачаючи жителів та інфраструктуру. З іншого боку, всередині нього фіксується зростання прошарку населення, яке відкрито висловлює невдоволення владою, а в окремих випадках – і очікує на прихід противника. Поєднання зовнішньої загрози з внутрішньою нестабільністю створює для місцевої влади та військового командування виклик, який неможливо вирішити виключно військовими засобами. І хоча офіційна риторика уникає прямих оцінок, зафіксовані інциденти дають підстави говорити про те, що проблема внутрішньої лояльності в прифронтовому місті перестала бути маргінальною і перетворюється на фактор.
