Посилення безпілотних ударів ЗСУ вглиб Російської Федерації, зокрема по об’єктах інфраструктури, стає важливою складовою поточної фази війни, завдаючи шкоди ворожому тилу та логістиці. Водночас події, подібні до удару по Хорлах у тимчасово окупованій Херсонській області чи непідтверджених ударів у Новгородській області по резиденції Путіна, несуть у собі значні політичні ризики для України на міжнародній арені.

У ніч на 1 січня на тимчасово окупованій території Херсонської області, в населеному пункті Хорли, було завдано удару по об’єктах цивільної інфраструктури. Російська сторона заявила про десятки загиблих мирних жителів унаслідок атаки українських безпілотників. Генеральний штаб ЗСУ категорично заперечив причетність України до ударів по цивільних об’єктах, наголосивши, що всі операції здійснюються виключно по військових цілях. Водночас в українському інформаційному полі з’явилися повідомлення про те, що в уражених закладах могли перебувати лояльні до окупаційної адміністрації колаборанти, що, на думку окремих українських джерел, нібито робило ці об’єкти легітимними цілями.

Подібні заяви з боку українських медіа, попри офіційну позицію Генштабу ЗСУ щодо непричетності до удару по Хорлах, призвели до посилення уваги міжнародної спільноти до цього інциденту. Зокрема, в ООН заявили про занепокоєння ударом по кафе в Херсонській області, сформулювавши свою позицію таким чином, що вона залишає простір для різних версій походження атаки та застосованих безпілотників.

“Генеральний секретар і надалі глибоко занепокоєний зростанням кількості жертв серед цивільного населення та руйнуванням критично важливої цивільної інфраструктури, включно з енергетичними об’єктами та портами, внаслідок триваючих атак в Україні, а також у Російській Федерації. Напади на цивільних осіб і цивільну інфраструктуру заборонені міжнародним правом. Де б вони не відбувалися, вони є неприйнятними й мають бути припинені”, – заявив представник генерального секретаря ООН Стефан Дюжаррік.

Крім того, російські джерела оперативно почали поширювати інформацію про нібито виявлення серед уламків безпілотників компонентів німецького виробництва, намагаючись пов’язати атаку із західними технологіями та можливостями європейської розвідки. За твердженням російських медіа, у результаті експертизи уламків безпілотника, який атакував цивільний об’єкт у Херсонській області в новорічну ніч, нібито було встановлено, що ключові компоненти апарата мають німецьке походження. Російські ЗМІ також повідомили, що, згідно з отриманими даними, дрон, який призвів до загибелі мирних жителів, був виготовлений в індустріальному парку міста Гільхінг, розташованому неподалік Мюнхена.

Крім того, за три дні до удару по Хорлах, у ніч на 29 грудня, Росія повідомила про нібито відбиту масштабну атаку дронів на резиденцію президента Путіна в Новгородській області РФ. Після цього Міністерство оборони Росії заявило про виявлені в електронних системах одного з безпілотників дані, які, за твердженням російської сторони, “беззаперечно” підтверджують цілеспрямованість удару саме по цьому об’єкту. При цьому реакція Москви вийшла за межі стандартних інформаційних заяв, коли 1 січня представникам посольства США в Москві були передані матеріали з розшифрованими даними маршруту безпілотника та його контролера. Цей крок було подано як жест “відкритості” та спробу безпосереднього впливу на ключового партнера України.

Ключовий ризик для України полягає в тому, що у відсутності швидкої та незалежної верифікації інцидентів інформаційна ініціатива переходить до сторони, яка першою формує міжнародний порядок денний. У цій ситуації Росія отримує можливість подати окремі епізоди не як воєнні інциденти, а як системну практику, що суперечить нормам міжнародного гуманітарного права, змушуючи партнерів України реагувати не на факти, а на сумніви. А головна небезпека цієї ситуації полягає у повільній, але потенційно можливій ерозії стратегічної довіри з боку США – ключового союзника України.

Успішне просування Росією власної версії подій, особливо якщо виявиться, що частина заяв Кремля правдива або частково правдива, може призвести до серйозного ускладнення діалогу для Києва. Українським дипломатам і представникам держави доведеться спрямовувати значні ресурси не на аргументацію необхідності подальшої допомоги, а на постійне спростування російських звинувачень і надання контрдоказів. Особливої гостроти цей ризик набуває в контексті поточної позиції адміністрації США щодо війни. Президент Дональд Трамп неодноразово заявляв про прагнення якнайшвидше завершити війну шляхом переговорів.