Наприкінці вересня 2025 року Одесу спіткала безпрецедентна злива, яка спричинила катастрофічну повінь. Всього за кілька годин на місто випала майже двомісячна норма опадів – обсяг дощу, що значно перевищив можливості зливової каналізації. Вулиці та житлові квартали перетворилися на бурхливі потоки, транспортний рух зупинився, а тисячі одеситів залишилися без електро- й водопостачання. Стихія забрала життя щонайменше 10 людей, включно з цілою родиною, і призвела до масштабних руйнувань. За даними міської влади, були підтоплені або пошкоджені 868 будинків (286 приватних садиб і 582 багатоквартирні будинки). Ця трагедія підсвітила вразливість Одеси до екстремальних погодних явищ і викликала гострі питання щодо причин лиха, відповідальності посадовців та необхідних змін, аби подібне не повторилося.

Причини катастрофічної ситуації

Аномальні опади. Ключовим фактором повені стала небувала інтенсивність опадів. Синоптики пояснили, що над Чорним морем утворився локальний циклон, який застопорився над регіоном через блокування антициклоном із півночі. Це призвело до формування стаціонарних дощових хмар, а тепле та вологе повітря з моря посилювало зливу. Упродовж доби в Одесі випало 94 мм опадів, що становить приблизно 224% від місячної норми. Для порівняння, попередній рекорд добових опадів (зафіксований 20 вересня 2016 року) становив 113 мм. Отже, вереснева злива 2025 року стала однією з найпотужніших в історії міста. Синоптики заздалегідь попереджали про небезпеку: 30 вересня рівень штормового попередження підвищували до “червоного” найвищого рівня.

Зміна клімату зробила подібні явища частішими: за останнє десятиріччя в Одесі зафіксовано 14 випадків надмірних дощів (50–100 мм за декілька годин) проти 2-3 випадків за десятиліття до 2015 року. Метеорологи відзначають появу явищ, раніше характерних для тропіків, у наших широтах – потужні дощові смуги (rainbands) над морським узбережжям все частіше призводять до випадання катастрофічних обсягів опадів. Тобто кліматичні зміни та аномально тепле море створили умови для зливи такої сили.

Вразливість рельєфу і забудови. Природні особливості Одеси посилили наслідки негоди. Значна частина міста розташована в низинах і балках (ярах), де дощова вода швидко накопичується. Історично ці природні дренажні шляхи відводили воду до моря, але зі зростанням міста їх було забудовано. Урбанізація Одеси відбувалася хаотично: все більше площ вкрили асфальт і бетон, що унеможливлює вбирання води ґрунтом. Експерти наголошують, що непроникні поверхні великого міста різко збільшують стік – за дослідженнями, забудова підвищує обсяг поверхневих вод на 20–50%. В Одесі дощ миттєво перетворюється на бурхливі потоки, бо вода не має куди всотуватися. У прибережних районах ситуація особливо складна: зливові води з височин стікають у низини поблизу узбережжя, де розташовані житлові квартали, формуючи небезпечні потоки. За свідченнями очевидців, 30 вересня в одному з таких місць утворилася хвиля заввишки близько 4 метрів, яка раптово затопила цілу вулицю. Подібні підтоплення траплялися в Одесі й раніше (приміром, у вересні 2024 злива за годину затопила дороги) – але тоді обійшлося без жертв. Цього разу ж поєднання екстремального дощу та міських чинників – географії, щільної забудови й зношеної інфраструктури – дало руйнівний ефект.

Зношена дренажна інфраструктура. Стан міської ливневої каналізації став однією з причин масштабів лиха. Одеса має розгалужену систему зливових колекторів, але більшість із них застарілі та перевантажені. За словами міського голови Геннадія Труханова, обсяг опадів за ті кілька годин перевищив можливості існуючих систем водовідведення. У багатьох районах вода просто не встигала витікати: місцеві мешканці повідомляли про засмічені та перекриті дощові колектори, через що вода не знаходила виходу. Під час негоди вийшли з ладу навіть ключові об’єкти: через знеструмлення зупинилися насосні станції каналізації, що призвело до затоплення цілих вулиць і кварталів. Фактично, місто виявилося не підготовленим до такого дощу: хоча синоптики підвищували рівень небезпеки, в Одесі не існувало ефективних превентивних заходів (наприклад, превентивного відкачування чи перекриття найбільш уразливих зон). Системи оповіщення і реагування теж дали збій: після трагедії було створено комісію для вивчення, чому не спрацювало належним чином попередження населення. Одним словом, інфраструктурна неготовність міста суттєво посилила руйнівні наслідки природної стихії.

Хто несе відповідальність за трагедію

Дії влади та служб. Після катастрофи розгорнулася дискусія про те, чи можна було запобігти настільки трагічним наслідкам. Місцева влада частково пояснює ситуацію форс-мажором – мовляв, жодна зливова каналізація не впоралася б з таким обсягом опадів за короткий час. Мер Одеси Геннадій Труханов заявив, що проблеми зі зливовою системою місту відомі, і робота над ними ведеться відповідно до бюджетних можливостей. Він нагадав, що останніми роками міське господарство інвестує у дренажну інфраструктуру: зокрема, у вересні 2025 було завершено реконструкцію великого колектора в Аркадії (прибережний район). Крім того, незадовго до негоди уряд погодив Одесі пільговий кредит 623 млн грн, з яких понад 220 млн мали піти на ремонт зливової каналізації та водовідведення. Однак ці заходи виявилися запізнілими і недостатніми. Сам Труханов визнав, що в місцях наймасштабнішого потопу взагалі не було зливової каналізації, яку місто лише планувало побудувати – на заваді стали брак коштів і війна. Таким чином, міська влада фактично визнала, що цілі райони лишалися без належного водовідведення.

Недоліки управління та корупційний слід. Експерти більш критичні в оцінках: на їхню думку, трагедії сприяла хронічна бездіяльність та прорахунки міських чиновників. Екс-заступник мера Одеси Валерій Матковський, фахівець з ЖКГ, заявив, що проблему зливової системи не вирішували багато років, тож не дивно, що під час екстремальної ситуації вона не спрацювала. Раніше, за його словами, дорожні служби щомісяця чистили й перевіряли ливньовки, а тепер за них відповідає водоканал – і не виконує ці обов’язки. Матковський наголосив: Одесу підтоплює чи не щороку, але міська влада не зробила нічого суттєвого, щоб виправити ситуацію. Більше того, хаотична забудова стала для міста справжнім лихом. В прибережних балках і низинах, де раніше майже не було будинків і земля вбирала надлишок дощу, зараз повиростали житлові комплекси. Новобудови часто зводяться без належних інженерних рішень: за останні 10–20 років в Одесі майже не будували нових зливових колекторів, натомість девелопери просто під’єднувалися до старих мереж, не розрахованих на таке навантаження. Ба більше – мешканці повідомляють про кричущі факти: забудовники іноді замуровували старі стоки. Наприклад, є свідчення, що під час зведення одного з ЖК будівельники місяцями заливали бетон з гравієм у підземні катакомби, аби зміцнити основу, але при цьому перекривали історичні дренажні шляхи. Подібні дії фактично блокують водовідведення і залишають воді єдиний шлях – затоплювати райони. Нерідко старі дощові канали просто опинялися під новим асфальтом без заміни на нові. Відповідальність за таку ситуацію лежить як на забудовниках, які часто гналися за прибутками ціною нехтування нормами, так і на міських органах, що мали б контролювати містобудування. Експерти й місцеві активісти вказують на системні управлінські прорахунки: відсутність стратегічного планування та капіталовкладень у інфраструктуру, попри регулярні підтоплення. Голова Спілки споживачів комунпослуг Олег Попенко зазначив, що проблеми, які призвели до трагедії в Одесі, властиві багатьом українським містам – хаотична розбудова та занедбана інфраструктура й раніше спричиняли потопи, хоча вперше це призвело до такої кількості жертв.

Реакція та висновки влади. Масштаб лиха змусив центральну владу втрутитися. Президент Володимир Зеленський доручив уряду й Одеській ОВА провести повну перевірку обставин трагедії та стану міської інфраструктури. Віцепрем’єр-міністр Олексій Кулеба прибув до Одеси для підготовки доповіді, за результатами якої можливі кадрові рішення на місцевому рівні. Іншими словами, керівництво країни натякнуло на відповідальність посадовців за недбалу підготовку міста. Своєю чергою, міськрада створила комісії з оцінки збитків та допомоги постраждалим, а 2 жовтня в Одеській області було оголошено День жалоби за загиблими. Публічний резонанс навколо трагедії вилився у вимогу громадськості притягнути винних до відповідальності – як за можливу корупцію при забудові, так і за довготривале ігнорування проблем зливової каналізації.

Як запобігти повторенню: необхідні зміни

Модернізація інфраструктури. Головний урок одеської повені – нагальна потреба оновити міську дренажну систему. Фахівці радять здійснити аудит і капітальний ремонт зливової каналізації: прочистити й відновити старі колектори, побудувати нові там, де їх бракує, збільшити діаметр труб і пропускну здатність системи. Більшість одеських колекторів збудовані ще в XIX – на початку ХХ століття з природного каменю-черепашнику. Вони розраховувалися на інші обсяги води і з часом замулилися. Без заміни цих зношених колекторів сучасними трубами місто й надалі потерпатиме від підтоплень. Потрібно також забезпечити резервне живлення насосних станцій: під час вересневої негоди відключення електрики зупинило насоси, тому стратегічні об’єкти водовідведення мають оснащуватися генераторами чи альтернативними джерелами енергії . Влада вже заявила про плани модернізації: Зеленський після трагедії наказав підготувати державний план оновлення одеської інженерної інфраструктури. Важливо, щоб ці обіцянки були реалізовані, адже зволікання з інвестиціями в інженерні мережі напряму загрожує життю містян.

Урбаністичні реформи. Одеса потребує перегляду підходів до міського розвитку, аби адаптуватися до нових кліматичних реалій. Перш за все, слід навести лад у сфері містобудування: запровадити жорсткий контроль за забудовою в низинних ділянках, балках і прибережній зоні. Території природного стоку дощової води мають бути захищені від хаотичної забудови. Необхідно створювати інженерні рішення при будівництві нових кварталів – відводити дощові води у спеціальні резервуари чи канали, не перевантажуючи старі мережі. Експерти пропонують впроваджувати “зелену інфраструктуру”: використовувати проникні матеріали для покриттів (наприклад, пористий асфальт, бруківку зі щілинами), облаштовувати більше зелених зон, які вбиратимуть воду. За оцінками фахівців Укргідрометцентру, такі заходи можуть на третину зменшити обсяг підтоплень у містах. Крім того, варто розглядати створення водозбірних басейнів і дренажних парків у проблемних районах, щоб під час злив надлишок води спрямовувався туди, а не в житлові вулиці.

Підготовка до екстремальної погоди. З огляду на те, що екстремальні опади можуть стати новою нормою, місту слід підвищити рівень готовності до таких подій. Необхідно вдосконалити систему раннього оповіщення: забезпечити оперативне інформування мешканців про загрозу підтоплень (через сирени, SMS, радіо) і наявність детальних інструкцій щодо дій у надзвичайній ситуації. Наприклад, у разі оголошення “червоного” рівня небезпеки жителям низин варто евакуювати авто з підземних паркінгів, не спускатися у підвали та за можливості тимчасово перебратися на вищі рівні чи безпечніші райони. Міські служби мають розробити плани реагування: заздалегідь встановлювати пересувні насосні станції в зонах ризику, перекривати дороги, що можуть стати водними руслами, готувати центри тимчасового розміщення для евакуйованих. Показово, що після повені одеська комісія з надзвичайних ситуацій визначила цілий перелік вулиць і кварталів, які знаходяться в зоні найвищого ризику затоплення при сильних зливах. Серед них – балки (Великофонтанська, Водяна, Крива та інші), прибережні райони Пересипу, Лузанівки, низини Таїрова тощо. Ці проблемні локації потребують першочергової уваги: там слід перевірити стан дренажів, розчистити русла зливових стоків, можливо, створити додаткові канали відведення до моря.

Національний рівень і контроль. Одеська трагедія стала пересторогою для всієї України. Подібні кліматичні катаклізми можуть повторитися у будь-якому великому місті, якщо не зробити висновків. Необхідні зміни мають відбутися не лише на місцевому, а й на державному рівні. По-перше, потрібне оновлення будівельних норм з урахуванням кліматичних ризиків: включити в проєкти забудови системи зливових резервуарів, насосних станцій, підвищених під’їзних шляхів на випадок паводків. По-друге, варто запровадити жорсткий нагляд за використанням коштів на інфраструктурні проєкти – щоб виділені мільйони справді йшли на труби і насоси, а не зникали через корупцію. По-третє, стимулювати міста розробляти плани адаптації до зміни клімату: приміром, створювати міські дренажні карти, проводити навчання служб та населення діям під час стихії.

Одеса дорого заплатила за урок про небезпеку, яку несуть ігнорування інфраструктури та кліматичні аномалії. Негода 2025 року стала найтрагічнішою повінню в новітній історії міста. Щоб уникнути повторення такого лиха, необхідні комплексні зусилля: від масштабного оновлення міських мереж до змін у підходах до забудови й екологічної політики. Катастрофа оголила проблеми, про які давно попереджали і експерти, і мешканці. Тепер справа за владою – втілити реальні зміни, аби наступна злива не перетворилася на нову трагедію.