Південь України щодня живе під загрозою російських обстрілів. Херсонщина стримує спроби окупантів просунутися в острівній зоні Дніпра, Одещина захищає портову інфраструктуру, а Миколаївщина відновлює водопостачання та повертає до використання розміновані землі.

Ситуація залишається важкою, однак регіон продовжує працювати. Військові утримують позиції, рятувальники ліквідовують наслідки атак, енергетики повертають світло, а аграрії шукають нові маршрути для експорту продукції.

Херсонщина: боротьба за острови та берег Дніпра

На Придніпровському напрямку ситуація залишається складною, але контрольованою. Російські війська активно застосовують ударні безпілотники, авіацію та артилерію. Вони також намагаються заходити в острівну зону Дніпра і закріплюватися там.

Речник 30-го корпусу морської піхоти Павло Дрогаль розповів в ефірі Еспресо, що українські підрозділи продовжують оборонну операцію:

“Наразі підрозділи 30-го корпусу продовжують вести оборонну операцію на Придніпровському напрямку. Ситуація залишається складною. Російські окупаційні війська продовжують обстрілювати цивільний сектор, а також наші позиції, застосовуючи весь спектр наявного у них озброєння”.

Найчастіше російські військові використовують ударні БпЛА різних типів. Також зросла кількість авіаційних ударів. Інтенсивність застосування артилерії вдалося дещо знизити завдяки контрбатарейній роботі Сил оборони.

“Ми досить успішно протидіємо ворогу: знищуємо більшу частину застосованих ним дронів, ведемо результативну контрбатарейну боротьбу, а також зриваємо його спроби заходити на острови й закріплюватися там”.

За інформацією Генерального штабу ЗСУ, російські підрозділи також намагалися просуватися через колишнє Каховське водосховище в напрямку Марганця. Пересохле дно створює нові можливості для маневрів, але водночас робить війська помітнішими та вразливішими на відкритій місцевості.

Одещина: удари по портах і боротьба за експорт

Порти Великої Одеси залишаються ключовою ланкою українського експорту. До повномасштабної війни через них проходило до 90% морського експорту зерна. Саме тому портова, залізнична та енергетична інфраструктура регіону регулярно стає ціллю російських атак.

Під час найбільш інтенсивних обстрілів обсяги експорту через морські порти можуть скорочуватися до 95%. Частину вантажів бізнес перенаправляє до дунайських портів і сухопутних переходів на кордоні з ЄС. Проте така логістика обходиться значно дорожче.

Доставка тонни зерна до портів Балтійського або Адріатичного моря може коштувати близько 100 доларів. За світової ціни зерна на рівні 200-240 доларів логістичні витрати забирають майже половину його вартості.

Через удари по портах Україна знизила прогноз експорту зерна в сезоні 2026/27 до 38-40 млн тонн. Це приблизно на 12% менше за попередню оцінку в 43 млн тонн. Тримісячний зрив морських поставок може коштувати державі та бізнесу від 1,9 до 2,8 млрд доларів валютної виручки.

Україна розглядає можливість транспортувати зерно залізницею через Молдову до румунського порту Констанца. Ще до 20 млн тонн потенційно можна спрямувати через балтійські порти. Такі маршрути не вирішують проблему повністю, але дозволяють підтримувати експорт і валютні надходження.

У ніч на 29 вересня російські війська атакували два іноземні судна біля узбережжя Одеської області. Під ударами також опинилися енергетичні об’єкти, підстанції, цивільні підприємства та житлові будинки.

Російська сторона заявляє, що цілями були логістичні та інфраструктурні об’єкти, пов’язані з військовими поставками. Водночас наслідки атак фіксують на цивільних підприємствах, у портах, житлових кварталах та на торговельних суднах.

Миколаївщина: вода, розмінування та повернення землі

Миколаївщина показує іншу сторону життя прифронтового Півдня – поступове відновлення критичної інфраструктури.

У червні 2026 року завершили комплексне відновлення системи водопостачання, зокрема очисних споруд. Доступ до якісної питної води отримали близько 500 тисяч мешканців. Для міста, яке тривалий час жило без стабільного водопостачання, це стало одним із найважливіших інфраструктурних проєктів.

Ще один пріоритет – розмінування сільськогосподарських земель. За словами голови Миколаївської ОВА Віталія Кіма, з понад 800 тисяч гектарів потенційно небезпечних територій очистили близько 700 тисяч гектарів.

До роботи долучається і бізнес. Із початку 2026 року сапери компанії “НІБУЛОН” очистили понад 7,6 тисячі гектарів сільськогосподарських земель. Після обстеження фермери можуть повертатися до обробітку полів, а громади – поступово відновлювати виробництво та робочі місця.

Обстріли, знеструмлення та евакуація

Відновлення відбувається на тлі постійних атак. Лише протягом 2 жовтня російські війська обстріляли 29 населених пунктів Херсонської області. Поранення отримали семеро людей. У Херсоні було пошкоджено дитячий садок.

Через атаки знеструмлення фіксували також у Миколаївській області. Аварійні бригади працюють цілодобово, щоб відновити електропостачання після пошкодження мереж.

Гуманітарна ситуація у прифронтових районах залишається складною. За даними Управління ООН з координації гуманітарних справ, серед 521 громади, яка постраждала від бойових дій, у 251 зафіксовані значні або надзвичайно значні обмеження гуманітарного доступу.

Кількість громад із найважчою ситуацією зросла зі 196 до 210. Серед головних причин – інтенсивне застосування безпілотників, регулярні обстріли та небезпека для гуманітарних працівників.

Попри ризики, евакуація продовжується. Від початку 2026 року з південних областей евакуювали близько 2 тисяч людей, серед яких майже 500 дітей і 32 маломобільні особи.

Що дозволяє Півдню триматися

Стійкість регіону складається з великої кількості щоденних рішень. Морські піхотинці не дають російським підрозділам закріпитися на островах. Енергетики ремонтують мережі після обстрілів. Сапери повертають громадам поля, а фермери знову виходять на очищені землі.

Портовики та аграрні компанії перебудовують логістику. Місцева влада, комунальні служби та міжнародні партнери відновлюють водопостачання і допомагають евакуйованим людям.

Це не скасовує масштабів втрат і не означає, що регіон уже відновився. Порти залишаються під загрозою, частина полів досі замінована, а прибережні громади щодня потерпають від артилерії та безпілотників. Проте навіть у таких умовах Південь зберігає здатність працювати та пристосовуватися.

Відповідь залежатиме не лише від ситуації на фронті. Важливими залишаються темпи розмінування, захист портів та енергетики, доступ до води, міжнародне фінансування і здатність громад швидко відновлювати пошкоджену інфраструктуру.