На тимчасово окупованих територіях України посилюється підпільний спротив місцевого населення, особливо серед молоді. Юнаки та дівчата дедалі частіше вдаються до актів саботажу проти російських військових і інфраструктурних об’єктів, демонструючи небажання миритися з окупацією.

Наприклад, у місті Бердянськ Запорізької області двоє 16-річних підлітків – Тигран Оганнісян та Микита Ханганов – були звинувачені росіянами у спробі пошкодити залізницю, щоб перешкодити постачанню російських військ. За версією слідства РФ, юнаки нібито вступили в змову на підтримку Збройних сил України і здійснили диверсію, за що їм інкримінували статтю 281 КК РФ з покаранням від 10 до 20 років ув’язнення.

Схожі випадки фіксуються і на інших окупованих територіях. У Мелітополі троє підлітків були заарештовані наприкінці 2023 року за звинуваченнями у підготовці терактів проти колабораційної адміністрації. Російська ФСБ заявила, що викрила цілу підпільну групу “чорних диверсантів” з місцевої молоді, яка нібито діяла за вказівками СБУ. Юнакам (усі – неповнолітні) висунули обвинувачення у терористичній діяльності, причому їхні імена й деталі справи засекречені, а сам суд відбувається на закритій військовій трибуні РФ. Російські пропагандисти навіть оприлюднили відео з “зізнаннями” двох хлопців про закладання вибухівки. Ці підлітки тепер фактично ризикують отримати довічні строки ув’язнення за законами РФ.

У самій Росії, за офіційною версією її силовиків, фіксуються випадки, коли неповнорічні ставали виконавцями диверсійних акцій, і звинувачення лягали на українські спецслужби, зокрема СБУ. Так, наприклад, двох 16‑річних підлітків з Череповця було затримано після спроби підпалу воєнкомату й їм висунуто звинувачення за “посягання на теракт” – деякі російські ЗМІ посилались на інформацію про нібито керівництво з території України. У іншому випадку 17‑річний студент із Челябінської області (місто Уфа) кинув “коктейль Молотова” в будівлю військового комісаріату, і слідство кваліфікувало подію як диверсію та теракт, зазначивши, що він, мовляв, діяв “за вказівками з України”. Російські силовики заявляють, що такі підпали організовуються з території України через телефонні провокації або Telegram‑канали, і часом стверджують, що “телефонні куратори” обіцяють гроші за голосну акцію.

Українська сторона категорично заперечує будь‑яке вербування неповнолітніх і називає ці заяви частиною системної інформаційної кампанії з дискредитації протестного руху як на окупованих територіях, так й всередині Росії.

Звинувачення з боку Росії: “вербування дітей”

Кремль намагається представити молодіжний спротив на окупованих територіях не як стихійний рух, а як результат цілеспрямованої кампанії українських спецслужб із “вербування неповнолітніх диверсантів”. Голова Слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін заявив, що Україна “не відмовилась від ідеї вербувати російських підлітків для здійснення диверсій”. За його словами, останнім часом фіксується активізація спроб українських спецслужб деструктивно впливати на молодь і залучати її до підривної діяльності. Бастрикін стверджує, що серед таких завербованих підлітків начебто поширені “мотиви національної ненависті, підтримка терористичної ідеології та неонацизму” – стандартна риторика російської пропаганди про український рух опору. Інший високопосадовець, заступник секретаря Радбезу РФ Олександр Гребенкін, в інтерв’ю “Российской газете” розповів, що “українські куратори” буцімто платили російським підліткам по 5-10 тис рублів за підпали та пошкодження залізниць у Росії. Він заявив, що замовниками диверсій є представники українських спецслужб та “неонацистських угруповань”, які користуються наївністю молоді мовляв, юнаки через свою легковажність не усвідомлюють неминучості покарання.

Російська пропаганда особливо наголошує, що використання дітей у воєнних цілях заборонено міжнародними конвенціями. Представники окупаційної адміністрації на Донбасі публічно обурювалися, що “київський режим” нібито підло вербує місцевих дітей закладати вибухівку, прикриваючись ними “як живим щитом”. Віцеспікер Держдуми РФ Ганна Кузнєцова навіть порівняла уявну тактику України з методами ІДІЛ, заявивши, що українські військові нібито“активно використовують схеми, за якими діяла заборонена терористична організація ІДІЛ, для вербування дітей”.

Таким чином, росіяни намагаються змістити акценти: з одного боку – виставити українське керівництво як таких, що порушують права дітей і норми гуманітарного права, з іншого – виправдати власні репресії проти людей на окупованих територіях, клеймуючи навіть школярів “терористами”. 

Російські офіційні особи твердять, ніби залучення неповнолітніх до підривної діяльності – це пряма вина української влади, що має отримати міжнародний осуд. При цьому самі окупанти не гребують найжорстокішими методами протидії юним партизанам.

Позиція України: спротив, а не дитяча війна

Українська сторона категорично відкидає звинувачення у вербуванні дітей для диверсій. Координаційний центр національного спротиву, що об’єднує партизанський рух, наголошує: “Ми ніколи не залучаємо до своєї роботи неповнолітніх” . У Києві підкреслюють, що участь молоді у підпіллі – це добровільні акти героїзму самих юнаків і дівчат, які проживають під окупацією, а не результат прямого наказу з боку українських спецслужб. Звісно, держава підтримує прагнення до свободи як технічно, так і фінансово. Але твердження Москви про створення “армії дитячих диверсантів” українська влада називає інформаційною операцією, що має на меті дискредитувати Україну в очах світової спільноти.

На окупованих територіях Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей формується покоління молодих українців, яке з юних літ побачило справжнє обличчя “русского мира” – насилля, безправ’я і примус. Чим довше триває окупація, тим більше зростає серед цієї молоді готовність чинити опір всіма доступними засобами. Хтось обирає шлях негайної дії – зібрати інформацію для українських сил, намалювати патріотичне гасло, а інколи й підпалити об’єкт ворога. Інші чекають свого часу, але в душі лишаються партизанами. Російська влада чудово розуміє небезпеку цього стихійного спротиву, тому і намагається придушити його, залякавши населення показовими процесами над підлітками та каральними акціями.