В одному з наданих редакції матеріалів військовослужбовець, який, за текстом документа, загинув у травні 2024 року, має запис про новий призов у січні 2026-го. В іншому епізоді до списку “мобілізованих” потрапив чоловік, який, як зазначено в тому ж файлі, помер більш ніж за рік до цього. Поряд із цими епізодами в наданих редакції матеріалах описані 151 вигадана людина, повторний призов тих, хто вже служив, і записи, які не виправляли до втручання перевіряльників. Це історії про те, як звітність може підміняти реальне поповнення війська, а військово-обліковий статус людини – ставати залежним від чужого рішення, яке ніхто належно не перевірив.

Редакція отримала три електронні файли, оформлені як акти службових розслідувань щодо ТЦК Волинської, Чернівецької та Одеської областей. Вони посилаються на накази про призначення розслідувань від 4 травня 2026 року, містять пояснення посадовців, виклад відповідей військових частин, висновки комісій і пропозиції щодо відповідальності.

Позиції установ і посадовців щодо отриманих редакцією версій файлів наразі немає. Наведені нижче пояснення посадовців відтворені з самих матеріалів, а не отримані як відповіді на редакційні запитання.

Волинь: новий призов після загибелі

Найбільш разючий епізод міститься на сторінці 13 волинського файлу. У переліку осіб із фіктивними відомостями про мобілізацію зазначений військовослужбовець, якому в реєстрі поставили дату початку служби 6 січня 2026 року.

Одразу під цим записом наведено довідку: згідно з витягом із наказу командира, чоловік загинув 21 травня 2024 року. Отже, у самому тексті матеріалу зафіксовано несумісні обставини: людина загинула, а майже через двадцять місяців її показали як нове поповнення.

Це не єдиний подібний запис. На сторінці 21 описано іншого військовослужбовця: він помер 17 грудня 2024 року під час служби, а новий початок служби в реєстрі позначено 22 січня 2026 року.

Фрагмент наданого редакції електронного файла акта щодо Волинської області, с. 13. Виділення редакційне; персональні та службові відомості приховано.

Фрагмент наданого редакції електронного файла акта щодо Волинської області, с. 21. Виділення редакційне; персональні, медичні та службові відомості приховано.

Ці фрагменти потребують особливо ретельного підтвердження за оригіналами. Однак описаний механізм зрозумілий: наявні облікові дані використовують для оформлення події, якої в реальності не було. Для звіту додається ще одна людина. Для війська не додається ніхто.

За “актуалізацією” даних – повторна мобілізація тих, хто вже служить

Волинський матеріал не обмежується двома записами про померлих. Він описує використання даних військовослужбовців, які вже проходили службу, але в реєстрі продовжували відображатися як такі, що підлягають призову. Замість належного виправлення їхнього статусу, за висновками авторів файла, оформлювали нові списки й накази про мобілізацію.

Наприклад, у розділі про Луцький об’єднаний міський ТЦК перелічено 23 військовослужбовців, яких відобразили як новопризваних, хоча вони вже перебували на службі. В інших розділах є люди, які служили ще до повномасштабного вторгнення.

У списках також фігурують жінки, які вже проходили військову службу, та працівниця Державної прикордонної служби. Для останньої документ прямо вказує статус працівниці, а не військовослужбовиці. Окремо автори акта зазначають відсутність добровільних заяв жінок та інших документів, необхідних для оформлення описаного призову.

Це не доказ того, що перелічених жінок фізично затримали або примусово відправили до частин. Матеріал описує інше порушення: оформлення в реєстрі нового призову без належних підстав, зокрема щодо людей, чий реальний статус уже був іншим.

У файлі наведено й пояснення посадовців. Частина називала свої дії “актуалізацією даних” або виправленням відомостей про тих, хто вже служить. Комісія, за текстом матеріалу, з такою оцінкою не погодилася: замість передбаченого оновлення даних були сформовані фіктивні списки та накази про нову мобілізацію.

Чому не можна просто скласти всі цифри

У вступній частині волинського файла йдеться про 117 записів за січень і лютий 2026 року. Але детальний розбір не дозволяє назвати всі 117 випадків доведеним фіктивним призовом: у розділі щодо Ковельського ТЦК один із перевірених призовів прямо підтверджено як реальний. За деталізацією проблемними описано 116 записів.

У чернівецькому матеріалі фігурують 175 записів, в одеському – 26. Проте характер цих випадків різний: вигадані громадяни, повторний облік уже чинних військових, неприйняття людей частинами та інші розбіжності.

Чернівецька область: 151 людина, якої не існувало

Чернівецький файл описує інший механізм. Із 175 записів, які перевіряла комісія, 151 припадав на Чернівецький районний ТЦК, 18 – на Дністровський, шість – на Вижницький.

У частині щодо Чернівецького районного ТЦК наведено пояснення оператора: демографічні дані людей були вигадані, на них створювали облікові картки, а потім вносили відомості про нібито призов.

Матеріал також містить пояснення керівника мобілізаційного підрозділу. Вказівку створювати такі картки він, за викладом акта, пов’язував зі зменшенням мобілізаційного ресурсу та прагненням уникнути покарання. Мотив сформульовано прямо: “з метою уникнення дисциплінарної відповідальності за невиконання планового завдання”.

Фрагмент наданого редакції електронного файла акта щодо Чернівецької області, с. 7. Виділено пояснення про фіктивні картки та мотив; частину відомостей приховано.

Цей епізод показує, наскільки небезпечною може бути підміна реального результату виконанням показника. Вигадані люди не приходять у підрозділи, не проходять підготовку й не виконують завдань. Але у звітності вони можуть створювати враження, що потребу закрито.

Окрема деталь – використання оператором електронного ключа керівника. У матеріалі це пояснюють цілодобовою роботою та необхідністю оформлення документів. Проте така організація роботи розмиває персональну відповідальність: хто фактично вніс запис, хто його перевірив і хто засвідчив правильність своїм підписом?

Одещина: військових рахували вдруге, помилки виправляли після перевірки

В одеському файлі описано 26 розбіжностей у чотирьох ТЦК: Березівському, Болградському, Київському районному ТЦК міста Одеси та Одеському районному ТЦК.

Серед прикладів – троє людей, яких у січні 2026 року відобразили як призваних, хоча за наведеними в матеріалі відповідями військових частин вони проходили службу з 2016, 2019 та 2020 років. Як і у волинських епізодах, запис про нову мобілізацію не означав появи нового військовослужбовця.

Інша історія стосується чоловіка, якого частина не прийняла за станом здоров’я. Відмову, за текстом акта, зафіксували у списку, людину повернули до ТЦК. Проте процедуру скасування призову та виправлення обліку своєчасно не завершили.

Посадовці пояснювали це навантаженням і тим, що забули доповісти про неприйняття. Рапорт про скасування з’явився лише 14 травня, після опитування працівників ТЦК під час розслідування Військової служби правопорядку. Отже, описана в матеріалі невідповідність зберігалася кілька місяців.

Фрагмент наданого редакції електронного файла акта щодо Одеської області, с. 3. У матеріалі описано 26 розбіжностей; вони мають різний характер.

Тут проблема не лише в даті або забутому рапорті. Якщо відомості про неприйняття людини на службу вже надійшли, але система продовжує відображати її як призвану, зворотний зв’язок між частиною, ТЦК та реєстром не працює належним чином. Людина і запис про неї починають існувати в різних реальностях.

Звіт із реєстру без постійної звірки з частинами

Волинський файл містить важливе пояснення того, як могли накопичуватися такі розбіжності. На сторінці 6 зазначено, що чисельні показники у доповідях про виконання плану формувалися за даними “Оберега”. Звірки з підрозділами Сил оборони щодо фактично прийнятих людей, за викладом матеріалу, проводили лише на виконання окремих розпоряджень.

За такого порядку неправдивий запис отримує друге життя: спочатку потрапляє до реєстру, потім стає цифрою у звіті. Якщо цей звіт не зіставляють із фактичним прийняттям людини частиною, запис починає підтверджувати сам себе. Саме тому питання регулярної незалежної звірки тут не менш важливе, ніж встановлення того, хто натиснув кнопку чи підписав наказ.

Спільна риса трьох матеріалів: показник важливіший за перевірку

У волинському файлі автори пов’язують порушення з умисною зміною даних “з метою штучного завищення планових показників мобілізації”. В одеському – згадують втручання в роботу реєстру заради виконання мобілізаційних показників. У чернівецькому – наведено пояснення про створення вигаданих карток, щоб уникнути дисциплінарної відповідальності за невиконання плану.

Це різні області та різні епізоди, але в описаних механізмах повторюється одна управлінська проблема: рішення оцінюють за цифрою у звіті, а перевірка того, що за цією цифрою стоїть, відстає або не спрацьовує.

Такий матеріал дає підстави ставити питання про системну вразливість обліку й внутрішнього контролю. Він не дозволяє автоматично поширити висновок на кожен ТЦК країни. Але й зводити описане до однієї випадкової друкарської помилки неможливо: у текстах ідеться про списки, підписи, накази, обмін даними та контроль на кількох рівнях.

Гроші за рішення: що підтверджують окремі публічні розслідування

У трьох отриманих файлах немає встановлених епізодів передачі грошей за відстрочку або висновок про непридатність. Приписки заради звіту та продаж військово-облікових рішень – різні зловживання. Докази одного не можна підставляти замість доказів іншого.

Проте корупційні ризики та конкретні платні схеми описані в окремих відкритих джерелах. 27 грудня 2023 року НАЗК оприлюднило аналіз ризиків у ВЛК. Серед них – вимагання грошей за врахування реально наявних захворювань, корупційні домовленості щодо відстрочок за станом здоров’я, маніпуляції строками експертизи та вразливості документообігу. Це дослідження процедурних ризиків, а не вирок усім комісіям, і його дата має значення для оцінки подальших змін.

8 вересня 2026 року СБУ повідомила про викриття п’яти схем та затримання 11 імовірних організаторів. На Львівщині, за версією слідства, мережа включала посередників, представників ВЛК, лікарень, військових частин і ТЦК. За суми до 20 тисяч доларів пропонували оформити медичні підстави для звільнення від служби та виключення з обліку.

В іншому описаному СБУ епізоді, на Донеччині, колишньому співробітнику ТЦК інкримінують пропозицію зняття з розшуку та військового обліку через підроблені медичні висновки. Вартість, названа слідством, сягала 22 тисяч доларів.

Це версії слідства та повідомлення про підозри, не обвинувальні вироки. Але вони показують конкретну загрозу: рішення, яке повинно залежати від закону і достовірних медичних даних, перетворюють на товар.

Нерівність перед законом має цілком конкретний механізм

Людина з законними підставами для відстрочки чи непридатності реалізує право, а не отримує привілей. Корупція починається там, де за винагороду створюють неправдиву підставу або вимагають оплату за визнання справжньої.

Якщо незаконний результат можна купити, доступ до грошей стає прихованою перевагою. Якщо платити змушують за врахування реального захворювання, у гіршому становищі опиняється той, хто не має грошей або відмовляється брати участь у схемі. Це суперечить самій логіці рівності перед законом, закріпленій статтею 24 Конституції.

Наявні джерела не доводять, що всі забезпечені громадяни купують звільнення, а всі незаможні неминуче стають жертвами корупції. Вони дозволяють сформулювати точніший і серйозніший висновок: там, де військово-обліковим або медичним рішенням торгують, майновий стан підміняє правові критерії. А там, де потрібна лише цифра у звіті, реальний статус людини може виявитися другорядним.

Внутрішній контроль не зупинив порушення. Що сталося після перевірок?

В одеському та волинському файлах серед причин і умов описаних порушень прямо названі “недосконалість внутрішнього контролю”, відсутність належної перевірки та неналежна організація роботи з реєстром.

Фрагмент наданого редакції електронного файла акта щодо Одеської області, с. 38. Виділено висновки про недоліки внутрішнього контролю.

Висновок комісій у цих текстах стосується не лише операторів. Контролювати правильність списків, підписів, наказів та фактичне прийняття людей мали керівники. Тому питання відповідальності не можна закрити поясненням, що хтось перевтомився або “не так оновив” дані.

Водночас матеріали описують і роботу ВСП, звернення до правоохоронних органів, кримінальні провадження та пропозиції щодо дисциплінарних заходів. Це не дає підстав називати всю перевірочну вертикаль доведеною частиною хабарницької змови. Натомість виникає інше питання: чи перетворилися висновки перевірок на конкретні рішення?

У волинському файлі графи для визначення дисциплінарних стягнень залишені порожніми, а наприкінці запропоновано направити матеріали до ДБР. У чернівецькому щодо одного посадовця пропонується не порушувати питання дисциплінарної відповідальності через звільнення зі служби, але наступним пунктом передбачено повідомлення прокуратурі про можливе кримінальне правопорушення. Звільнення зі служби не можна подавати тут як підтверджене звільнення від будь-якої відповідальності, а пропозицію передати матеріали – як доказ того, що справа вже завершилася покаранням.

Без остаточних наказів, підтвердження виконання рішень і процесуальних документів відповідь залишається відкритою. Сам факт написання акта ще не означає, що порушення усунуто.

Скарга не повинна замикатися на тому, на кого скаржаться

Окрема проблема, яку варто перевіряти в таких історіях, – доля звернень громадян. Стаття 7 закону “Про звернення громадян” забороняє направляти скаргу на розгляд органу або посадовій особі, чиї дії оскаржуються.

У отриманих файлах немає повного ланцюжка конкретної скарги: її реєстрації, маршруту, виконавця, відповіді та наступних рішень. Тому вони не доводять, що механізм розгляду скарг був частиною корупційної домовленості. Але описані провали обліку показують, чому незалежний розгляд має значення: людина не повинна залишатися сам на сам із системою, яка створила або не виправила неправдивий запис про неї.

Для оцінки ефективності контролю потрібні перевірювані відповіді: хто вносив і засвідчував дані, коли їх звірили з частинами, коли виправили, чи повідомили людину про зміну статусу та хто відповів за незаконне рішення. Саме ці результати, а не кількість проведених перевірок, показують, чи працює нагляд.

Що ці матеріали вимагають з’ясувати

У текстах є також внутрішні редакційні неузгодженості. Зокрема, у волинському файлі трапляється неправильне позначення місяця, чуже для розділу прізвище та дата, що виходить за заявлений період. Це додаткова причина звірити отримані версії з оригіналами й додатками, а не перетворювати кожне їхнє речення на беззаперечний факт.

Питання, які ставить зміст трьох файлів, конкретні. Чи існують затверджені версії актів? Чи підтверджуються наведені в них відповіді частин? Чи виправлено всі помилкові записи? Які рішення ухвалено щодо посадовців і який нинішній статус згаданих проваджень? Чи перевіряли аналогічні механізми поза трьома областями?

Йдеться не про вимогу оприлюднювати закриті мобілізаційні плани або персональні дані військових. Йдеться про відповідальність за достовірність обліку та законність рішень.