Мобілізація, контракти й справедливі виплати: що пропонує Георгій Мазурашу
Піврічні контракти з можливістю продовження, гарантія обраної посади та індексація виплат – такі умови служби пропонує народний депутат Георгій Мазурашу. На його думку, вони могли б залучити до війська людей, які досі вагаються. Водночас він визнає: гарантувати, що добровольців вистачить для всіх потреб армії, не може.
В інтерв’ю “Хвиля Інфо” депутат розповів про своє бачення мобілізації, виплат військовим і повернення українців з-за кордону. Розмову провела авторка й редакторка видання Марія Ковальчук. Мазурашу також пояснив, з якою пропозицією звертався до ТЦК, та висловився про військову підготовку і розподіл фінансового тягаря війни.
Пів року служби та гарантія посади: що могло б залучити добровольців
Мазурашу вважає, що людина має заздалегідь знати, як довго служитиме й яку роботу виконуватиме. Він згадує ветеранів АТО, з якими спілкувався наприкінці 2022 року: за його словами, частина з них була готова долучитися на пів року, а потім за взаємною згодою продовжити контракт.
Тим, хто вирішить залишитися, депутат пропонує давати кращі умови. Окремою гарантією мала б бути обрана посада: якщо людину залучили, наприклад, як оператора БПЛА, переведення на іншу роботу потрібно погоджувати з нею.
Якщо згоди немає, Мазурашу пропонує право звільнитися. Так він описує бажану умову контракту, а не чинний порядок проходження служби:
“одразу має з’явитися право того ж дня звільнитись, коли йому кажуть, наприклад: “Нам уже не потрібні оператори БПЛА, нам потрібен піхотинець, ми тебе хочемо перевести кудись там в окоп на передову”.”
Він каже, що знає людей, готових долучитися саме за таких умов. Але на запитання, чи покриє добровільне комплектування всі потреби армії під час тривалої війни, відповідає, що не може цього знати.
Якщо охочих служити виявиться недостатньо, влада, на його думку, має чесно пояснити суспільству складність ситуації й можливу необхідність поступок. Яких саме, депутат не уточнює. Сам він розраховує, що відмова від примусу поліпшила б мотивацію, послабила тіньові схеми навколо мобілізації та повернула більше людей до роботи в економіці.
Мазурашу також закликає більше покладатися на технології, зважаючи на перевагу агресора в людях і ресурсах. Питання залучення військових він пов’язує з тим, як держава використовує наявні можливості й фінансує оборону.
Допомога ТЦК чи робота в ньому: що пояснює депутат
На початку інтерв’ю ведуча запитує Мазурашу про намір особисто долучитися до роботи одного з ТЦК. Він заперечує, що заявляв про працевлаштування чи службу в такому центрі.
За його словами, на початку повномасштабного вторгнення він письмово запропонував Чернівецькому обласному ТЦК та СП допомогти з мобілізацією. Але пов’язував цю допомогу зі зміною підходів, зокрема з припиненням практики, яку описує як переслідування людей з повістками на вулицях і в різних закладах.
“Але вони не прийняли мою пропозицію. Тобто ніколи не могла йти мова про мою роботу в ТЦК, тому що це неможливо за законом.”
Історію про свій намір працювати в ТЦК Мазурашу називає викривленням його слів. Він розмежовує допомогу в залученні людей до війська та роботу в самому центрі.
Індексація виплат: де взяти гроші та для чого облігації
Депутат пропонує індексувати виплати всім військовим, прив’язавши їх, наприклад, до курсу євро. Це стосувалося б і базового грошового забезпечення, і доплат. За його оцінкою, суми мали б зрости майже вдвічі.
Мазурашу визнає, що державі бракує грошей, але припускає, що частину коштів можна було б вивільнити завдяки зміні методів мобілізації:
“я думаю, що відсотків на 20, 25-30 можна було би збільшити ці виплати просто за рахунок того, що наша держава воююча не витрачала би ці ресурси на бусифікацію і на наслідки бусифікації.”
Розрахунку такої економії, формули індексації та загальної вартості підвищення в інтерв’ю він не наводить. Названі суми є його оцінками.
Ще один запропонований варіант – індексувати належні військовим виплати, а різницю, на яку зараз бракує грошей, видавати державними облігаціями. Частину суми військові тоді отримували б пізніше.
За словами Мазурашу, військові, з якими він особисто обговорював таку ідею, погоджувалися на неї. Він каже, що неодноразово подавав відповідні пропозиції, зокрема під час роботи над бюджетом, але підтримки вони поки не отримали.
Повернення українців і бронювання: як поєднати потреби війська та економіки
Ведуча нагадує про пропозицію надавати військовозобов’язаним, які повертаються з-за кордону, 180 днів відстрочки. Зберегти її можна було б за умови офіційної роботи або підприємництва. Водночас вона запитує, як пояснити таку можливість чоловікам, які весь цей час залишалися в Україні.
Мазурашу відповідає, що для повернення потрібні прийнятні умови. На його думку, людина, яка не готова або вважає себе неспроможною служити, оцінюватиме передусім те, що на неї чекає в Україні.
“І у нас багато в публічній риториці йдеться про те, що треба було би повертати українців в Україну, тому що треба, щоби люди працювали на економіку.”
Депутат пояснює, що його позиція стосується і тих, хто виїхав, і тих, хто залишився: він загалом виступає проти примусового залучення до війська й утримання людей на службі силою. Відстрочку для тих, хто повернеться, розглядає як частину ширшої зміни підходу.
Питання бронювання ведуча порушує на прикладі півдня, де люди потрібні одночасно армії, портам, аграрним підприємствам, енергетиці та водопостачанню. Окремих правил для регіону Мазурашу не пропонує: він вважає, що за добровільного комплектування війська сама потреба в більшості відстрочок і бронювань зникла б.
Водночас він допускає, що держава могла б фіксувати готовність людини служити й враховувати її під час надання пільг. Депутат розрізняє тих, хто хоче долучитися, але не може за станом здоров’я чи не потрібен війську, і тих, хто сам письмово відмовляється з особистих або релігійних переконань. Конкретного переліку пільг та порядку їх надання він не називає.
Кого готувати до оборони і як заохочувати навчання
На запитання про підготовку населення та можливе залучення жінок на тилові посади Мазурашу відповідає застереженням: заяви, що служити й воювати доведеться всім, на його думку, можуть підштовхнути частину людей до виїзду. Строків чи конкретної моделі мобілізації жінок він не пропонує.
Депутат наголошує, що пройти підготовку, служити й безпосередньо брати участь у бойових діях – різні речі. Він закликає враховувати здоров’я, можливості та готовність людини надалі долучатися до оборони. Витрати на підготовку всіх без такого розрізнення він оцінює критично:
“Тобто нема сенсу на всіх витрачати. Це величезні кошти, які просто на вітер, одразу зрозуміло, що на вітер будуть викинуті. Для чого?”
Як один зі стимулів Мазурашу пропонує пов’язати підготовку з доступом до роботи в державному й комунальному секторах. Обмеження стосувалося б придатних за станом здоров’я людей, які не пройшли навчання; для сфер із гострим браком працівників він допускає винятки.
Разом із заохоченнями, вважає депутат, людина мала б брати на себе й зобов’язання: підтвердити готовність за потреби виконувати завдання, до яких її підготували. Він допускає й перепідготовку, якщо зміниться потреба в спеціалістах, але наполягає на зрозумілих і прийнятних для людини умовах.
Обговорюючи порівняння з Ізраїлем, Мазурашу згадує українських парламентарів, які брали участь у бойових діях. За його словами, він пропонував законодавчо дозволити поєднання депутатської роботи з військовою службою, якщо це влаштовує відповідний підрозділ.
Військовий збір: чому однаковий відсоток відчувається по-різному
Мазурашу підтримує прогресивний військовий збір: менше для людей із низькими доходами й більше для тих, хто отримує надвисокі зарплати, зокрема в державному секторі.
Він пояснює це різницею в добробуті. Для людини, яка ледве покриває щоденні витрати, навіть невелике зменшення зарплати може бути проблемою. Водночас депутат звертає увагу на значно вищі доходи частини працівників держсектору:
“разом з тим ми маємо навіть в державному секторі, комунальному секторі маємо людей, які отримують в місяць сотні тисяч, мільйон і більше.”
Із цим він пов’язує свої попередні пропозиції обмежити максимальні зарплати в державному секторі. Конкретної шкали прогресивних ставок і прогнозу додаткових надходжень у розмові немає.
Мазурашу розраховує не лише на гроші для бюджету. Він вважає, що справедливіший розподіл тягаря війни допоміг би повернути довіру до держави й посилити готовність людей підтримувати оборону.
Саме довіра об’єднує його пропозиції: від строку контракту й гарантії посади до виплат і податків. Однак ключове питання залишається відкритим – скільки людей погодяться служити на запропонованих умовах і чи зможе держава їх забезпечити.
