Після посилення російських атак на українські порти та цивільні судна Туреччина продемонструвала, що готова використовувати контроль над Босфором і Дарданеллами як інструмент впливу на чорноморське судноплавство.

Про це пише USM із посиланням на експертів морської та аграрної галузей.

Влітку Україна розпочала операції проти суден російського “тіньового флоту” в Чорному та Азовському морях. У відповідь Росія посилила атаки на українські порти та торговельні судна.

Ситуація загострилася після ударів по суднах, зокрема турецьких. Анкара дала зрозуміти, що не готова ігнорувати загрози для власного торговельного флоту.

8-9 серпня з’явилася інформація про тимчасове обмеження проходу комерційних суден через турецькі протоки. Згодом турецька сторона уточнила, що судноплавство повністю не припинялося, а йшлося про тимчасові заходи безпеки. Рух через протоки продовжили відповідно до положень Конвенції Монтре.

Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан водночас закликав Україну та Росію оголосити мораторій на атаки в Чорному морі. За його словами, війна поширилася на весь регіон, а цивільні торговельні судна більше не можуть вважатися повністю захищеними від ударів.

Аналітик Barva Invest Богдан Костецький вважає, що погроза обмежити рух через протоки є реальною, оскільки Туреччина має відповідні інструменти для тимчасового призупинення судноплавства у разі загрози безпеці.

За його словами, нинішні дії Анкари варто сприймати не стільки як підготовку до повного перекриття чорноморської торгівлі, скільки як сигнал Україні та Росії про можливість Туреччини впливати на ситуацію.

Водночас засновник Marelis Navigation S.A. Костянтин Соболь вважає, що короткочасні затримки суден могли бути своєрідною перевіркою реакції ринку. Він зазначає, що Туреччина не пішла на тривале обмеження руху та після затримок відновила нормальний транзит.

На думку експерта, Анкара не зацікавлена у прямому порушенні режиму, встановленого Конвенцією Монтре. Водночас демонстрація можливості впливати на рух суден має показати сторонам конфлікту, що Туреччина готова реагувати на подальше зростання ризиків для судноплавства.

Фахівці також зазначають, що навіть без фактичного перекриття проток ситуація вже впливає на вартість українського експорту. Судновласники та фрахтувальники змушені враховувати додаткові ризики, пов’язані з можливими затримками та змінами умов проходження суден.

За словами Костецького, військові ризики дедалі частіше враховують безпосередньо у зовнішньоторговельних контрактах. У них можуть з’являтися розширені положення про форс-мажор, воєнні ризики та можливість відмови від угоди у разі погіршення безпекової ситуації.

Таким чином, навіть якщо Босфор залишається відкритим, українські експортери вже можуть платити додаткову “премію за ризик”. Це позначається на вартості фрахту, страхуванні та умовах продажу зерна.

Співзасновник і директор B.G. Shipping Геннадій Іванов зазначає, що Туреччина також має економічний інтерес у збереженні стабільного руху через протоки. Зменшення судноплавства означає втрати й для турецької економіки.

Він вважає, що Анкара може спробувати використати ситуацію для посилення власної ролі у переговорах щодо безпеки Чорного моря.

Окремою проблемою для України залишається залежність від іноземного флоту. Іванов наголошує на необхідності розвитку власного торговельного флоту, який дозволив би українським компаніям краще контролювати перевезення та частково зменшити залежність від зовнішніх фрахтових умов.

Експерт також зазначає, що тривале збереження високого рівня небезпеки може призвести до скорочення доступного тоннажу. Частина суден може перейти на інші маршрути або взагалі залишити ринок через високі ризики.

Для українського аграрного експорту це означатиме додаткове зростання витрат. Високі ризики впливатимуть не лише на саму можливість експортувати зерно, а й на вартість його транспортування та умови контрактів із покупцями.

Таким чином, головною проблемою для українського експорту може стати не формальне закриття Босфору, а зростання невизначеності. Навіть за відкритих проток трейдерам доводиться враховувати ризик затримок, атак, проблем зі страхуванням та можливих змін у роботі портів.