Переселенці з Херсонської області, які знайшли прихисток у модульному містечку на території Київської області, відчувають труднощі через непрості житлові умови та обмежений доступ до гуманітарної допомоги, що мимоволі ускладнює їхнє ставлення до нових умов життя.

Репортаж про це оприлюднив Frontliner, зібравши свідчення та розповіді сімей, які були змушені втекти зі своїх домівок через постійні бої та окупацію.

Поліна Ларіонова разом із двома синами та сестрою приїхала з Білозерської громади Херсонської області. Жінка розповідає, що життя в модульному містечку обмежене проживанням у невеликій кімнаті, спільними кухнями та постійною необхідністю шукати роботу й ресурси для повсякденного життя. За її словами, раніше мешканці отримували більшу гуманітарну підтримку, однак зараз допомога значно скоротилася.

“Двоярусних два ліжка, дві шафи, два столи – і все. Тут не ступи, там не ступи”, – зазначає вона, описуючи умови проживання.

Жінка підробляє прибиранням і вивезенням сміття на ринку, однак через необхідність догляду за дітьми повноцінно працювати не може. Зароблених коштів вистачає лише на найнеобхідніше – їжу та ліки.

Її сестра Марина Ларіонова також мешкає у шелтері після евакуації з Білозерки, де ситуація стала небезпечною через обстріли та активність російських дронів. Зараз жінка працює пакувальницею, а більшу частину заробітку надсилає родичам, які залишилися в зоні бойових дій.

Попри переїзд, адаптація до нових умов проходить складно. Обидві жінки зізнаються, що постійно думають про повернення додому, хоча ситуація в їхніх рідних населених пунктах залишається небезпечною.

За офіційними даними, у деокупованих районах Херсонської області зареєстровано десятки тис ВПО. Частині з них у 2026 році було припинено виплати державної допомоги, що посилює соціальну напруженість серед постраждалого населення.