На тимчасово окупованих територіях України 9 травня російська окупаційна влада провела десятки заходів, присвячених так званому “Дню перемоги”. Формально їх подавали як “пам’ятні” та “патріотичні”, однак за змістом більшість цих акцій мала виразний пропагандистський характер.

За даними моніторингу окупаційних ЗМІ та офіційних Telegram-каналів, головною ідеєю цих заходів стала спроба поставити знак рівності між Другою світовою війною та нинішньою російською агресією проти України. Через символіку, виступи, дитячі акції, участь силових структур і згадки про російських військових окупаційна влада намагалася вписати війну проти України у власний історичний міф про “боротьбу з нацизмом”.

Особливо активно такі заходи проводили на тимчасово окупованій частині Херсонської області. Так званий “губернатор” Володимир Сальдо відвідав 99-річного ветерана Василя Гербуленка, якому разом із представниками окупаційної адміністрації Новотроїцького округу вручив подарунки. Окупаційні ресурси також повідомляли про участь регіону в російській акції “Огни памяти”: лампади з “Вічним вогнем” передавали ветеранам Другої світової та російським військовим. У повідомленнях окремо наголошували, що “Вічний вогонь” нібито “повернувся” на Арабатську стрілку, а також у Привілля, Каланчак, Стрілкове та інші населені пункти Херсонщини.

Ще одним елементом цієї кампанії стала участь російських військових. Бійці угруповання “Дніпро” разом із підрозділами 18-ї армії РФ проводили так зване “залистування” на правобережжі Херсонщини, поширюючи матеріали до 9 травня серед місцевих жителів і українських військових. Сам факт такої акції показує, що пам’ятна дата використовується не лише для внутрішньої пропаганди на окупованих територіях, а й як інструмент інформаційно-психологічного тиску. У Скадовську окупаційна адміністрація окремо провела урочистий мітинг до 81-ї річниці перемоги у Другій світовій війні.

Діти стали одним із головних “ресурсів” цієї пропагандистської кампанії. У тимчасово окупованому Мелітополі неповнолітніх залучали до участі в так званому “параді”. У Скадовську для учнів місцевих шкіл організували забіг на символічну дистанцію 1418 метрів – за кількістю днів Другої світової. На Арабатській стрілці представників молодіжних організацій вишикували у слово “Победа” для фотофіксації. Крім того, товариство “Знання” провело серію лекцій та кіносеансів для школярів на окупованій Херсонщині.

Окремо варто звернути увагу на використання ветеранів Другої світової як інструменту легітимізації окупаційного режиму. Так званий “губернатор” Сальдо відвідав 99-річного фронтовика Василя Гербуленка, вручивши йому подарунки. Ветеранці-партизанці Аві Бейтулаєвій видали посвідчення російського зразка та лист подяки. Людям, які свого часу воювали проти нацизму, фактично нав’язують символіку та документи держави, яка сьогодні веде загарбницьку війну проти України.

Мілітаристський характер мали й заходи за участю силових структур. Слідчий комітет, транспортна поліція, комунальне підприємство “Облводоканал” та адміністрації різних рівнів окремо звітували про проведення “патріотичних” акцій. Таким чином, 9 травня на окупованих територіях перетворили не лише на дату пам’яті, а й на інструмент демонстрації лояльності до російської влади.

Показовим став епізод на правобережжі Херсонщини: військовослужбовці угруповання “Дніпро” поклали квіти до пам’ятника біля села Тягинка за допомогою дрона. Причина очевидна – російські війська не мають фізичного контролю над цією територією. Тому окупаційна влада змушена проводити “святкові” акції за допомогою БПЛА на землі, яку фактично не контролює.

У Луганську окупаційна влада відкрила виставку про воєнкорів Другої світової, прямо порівнюючи їх із сучасними російськими пропагандистами. Заступниця міністра назвала нинішніх журналістів “такими ж героями, як солдати”. Тобто людей, які обслуговують інформаційну війну проти України, намагаються поставити в один ряд із тими, хто воював проти нацизму.

Загалом ці заходи свідчать про цілеспрямовану політику окупаційної влади. Через тему Другої світової війни російська пропаганда намагається сформувати у населення, передусім у дітей, сприйняття нинішньої війни проти України як “справедливої”, “історично обумовленої” та нібито пов’язаної з боротьбою попередніх поколінь. Водночас реальний рівень підтримки таких акцій залишається під питанням: наявні фотоматеріали часто фіксують обмежену кількість учасників і переважно організовану, а не добровільну присутність.