Демографічна ситуація в Україні продовжує викликати серйозні побоювання. Ситуація погіршується через постійне перевищення показників смертності над народжуваністю, що призводить до природного демографічного спаду.

За інформацією 2024 року в Україні народилося лише 176 тис дітей, водночас померло майже 500 тис людей. Демографічна ситуація стрімко погіршується. 2024 року кількість смертей в Україні майже втричі перевищила народжуваність: за рік померло 495,1 тис осіб, а народилося лише 176,1 тис.

Про народжуваність в Україні

З моменту здобуття незалежності в Україні спостерігається стійке зниження рівня народжуваності. Якщо у 1990-1991 роках народилося 657,2 тис. та 630,8 тис дітей відповідно, то у 2024 році – лише 176,1 тис. (дані тільки з підконтрольних територій). Це означає зниження рівня народжуваності більш ніж на 70%.

У період з 1990 до 2001 року народжуваність в Україні знизилася майже вдвічі.

У 2001 році народилося 376,5 тисяч дітей. Потім настав невеликий період зростання народжуваності. Так, у 2002 році в Україні народилося 390,7 тис дітей, у 2003 році – 408,6 тис, у 2004 році – 427,3 тис, у 2005 році – 426,1 тис, у 2006 році – 460,4 тис, у 2007 році – 472,7 тис, у 2008 році – 510,6 тис, у 2009 році – 512,5 тис.

У 2010 році рівень народжуваності знову знизився. У 2011 та 2012 роках народилося 502,6 тис та 520,7 тис дітей. Після цього демографічна ситуація в Україні знову почала погіршуватися.

Починаючи з 2014 року рівень народжуваності в Україні, не враховуючи окуповані Росією території, стабільно знижується. Так, у 2014 році народилося 465,9 тис дітей, у 2020 році – лише 299,1 тис, у 2021 році – 273,8 тис.

За час повномасштабної війни дані про народжуваність не враховують Крим і чотири області: 2022 рік – 206 тис дітей, 2023 рік – 187,4 тис, 2024 рік – 176,7 тис.

Про смертність в Україні

Найвищий рівень смертності в Україні був у період з 1993 до 2009 року включно: щорічно помирали понад 700 тис людей. Рівень смертності вже тоді перевищував рівень народжуваності.

Починаючи з 2010 року, рівень смертності почав знижуватися. Наприклад, протягом 2017 року померли 574,1 тис людей, у 2018 році – 587,7 тис, у 2019 році – 581,1 тис.

Досить різке підвищення рівня смертності відбулося у 2020-2021 роках під час пандемії коронавірусу: померли 616,8 тис та 714,3 тис людей відповідно.

У 2022 році померли 541,7 тис українців, у 2023 році – 496,2 тис, у 2024 році – 495,1 тис. Ці цифри не включають дані з окупованих територій.

Нагадаємо, Кабінет міністрів затвердив стратегію демографічного розвитку України до 2040 року. У документі визначені демографічні загрози розвитку країни та шляхи їх подолання.

Тепер Україна залишається однією з країн із найнижчою народжуваністю у світі. З початку повномасштабної війни населення, за оцінкою ООН, скоротилося на 10 млн людей.

У кожній українській родині має бути щонайменше двоє дітей, аби зупинити демографічну кризу. Так вважає Світлана Аксьонова, провідний науковий співробітник Інституту демографії та проблем якості життя населення Національної академії наук України.

На запитання, скільки дітей має народжуватися в кожній українській родині, аби зупинити демографічну кризу, вона зауважила, що у період війни потрібно всіляко підтримувати тих, хто наважується народжувати дітей.

“Це називається “рівень простого відтворення”. Коли на рівні, скажімо так, 22 дитини приходиться у розрахунку на 10 жінок… І тоді це вважається “рівень простого відтворення”, коли населення не буде зменшуватися, але воно й не буде зростати”, – сказала експерт.

Скорочення народжуваності в Україні пов’язане не лише з економічними факторами, а й з ширшими соціальними причинами. Перехід до третього демографічного етапу став неминучим. В таких умовах державі слід було вжити ряд заходів, – вважає економіст, фінансовий аналітик Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Олексій Кущ.

“Стимулювання народжуваності: Збільшення материнського капіталу та допомога молодим сім’ям у соціалізації дітей. Створення робочих місць: Для мінімізації трудової міграції, яка посилює природне убування населення” – сказав експерт.

Щодо проблем в діях Уряду та інших факторів

На жаль, замість того, щоб зосередитися на рішенні демографічних проблем, уряд займався розподілом державної власності та інтересами політичних еліт. Пріоритет був відданий “народженню олігархів”, а не дітей.

Попри це, період з 2005 по 2012 рік став винятком, коли державна підтримка народжуваності призвела до певного покращення. Однак після 2012 року ситуація знову почала погіршуватися.

Крім того, пік демографічної кризи припав на пандемію COVID-19, коли у 2021 році кількість смертей перевищила народжуваність на 440 тис. Це свідчить про значну глибину кризи, яка ускладнилася війною. Торік кількість жертв склала 300 тис – це як цілий великий районний центр.

Додатково, падіння народжуваності з 250 тис до 176 тис на рік, включаючи дітей українських біженців, створило нові демографічні виклики.

На рівні уряду відсутня адекватна реакція на демографічні проблеми. Немає ні програм розвитку материнського капіталу, ні стратегій з повернення біженців. Це створює вакуум у розробці ефективних заходів для мінімізації кризи.