Місяць, який мав стати початком великого російського наступу на півдні України, завершився без жодного стратегічного успіху для Кремля. Весняна кампанія, яку в Москві планували як рішучий ривок до адмінкордонів Запорізької області, почала давати тріщини ще до свого офіційного старту. Аналіз бойових дій на південному напрямку за останній місяць вимальовує доволі промовисту картину: українська оборона не просто витримала, а поступово перехопила ініціативу, завдавши противнику відчутних втрат і змусивши його коригувати плани прямо на ходу.

Якщо дивитися на загальнобойову картину крізь призму сухої статистики, то березень 2026 року виявився для російських військ першим місяцем за два з половиною роки без жодних територіальних здобутків. За оцінками аналітичного центру ISW, українським силам вдалося повернути під контроль близько 9 квадратних кілометрів території, а загальна динаміка просування ворога сповільнюється з кінця 2025 року. На південному фланзі, на стику Донецької та Дніпропетровської областей, ця тенденція ще більш показова: якщо наприкінці січня росіяни контролювали там понад 400 квадратних кілометрів, то у березні ця цифра скоротилася до 144. Це не випадкове коливання лінії фронту, а прямий наслідок системної роботи Збройних сил України на випередження.

Основним театром, де планування Москви зазнало найбільшого фіаско, стала Запорізька область. Військово-політичне керівництво противника сподівалося розпочати активну фазу весняно-літньої кампанії саме тут, намагаючись вийти на оперативний простір до адмінкордонів регіону. Однак контратакувальні дії українських військових змішали ці карти. Одним із ключових успіхів стало знищення плацдармів противника на західному березі річки Гайчур, що дозволило вирівняти лінію фронту та збити темпи наступу ворога щонайменше на один-два місяці. Це виграний час – критичний ресурс, який дозволив посилити оборонні рубежі та перегрупувати власні сили.

Окремо варто згадати зрив механізованого штурму в напрямку Малої Токмачки, який став символом безпорадності російського командування на тактичному рівні. Скориставшись густим туманом, противник спробував непомітно висунути колону, що складалася з танка, БМП та кількох одиниць бронетехніки. Розрахунок був на ефект несподіванки. Натомість штурмовики навіть не наблизилися до населеного пункту, будучи зупиненими на етапі висування. Бійці 118-ї окремої механізованої бригади спільно з підрозділами 108-ї Кодацької бригади тероборони знищили ворожу техніку, ліквідувавши щонайменше десять військовослужбовців РФ ще близько десятка поранили.

Цей успіх на мікрорівні відображає загальну тенденцію виснаження російських військ. Березень, який мав стати стартовим місяцем великої наступальної кампанії, за оцінками військових оглядачів, виявився для ворога абсолютно провальним за всіма ключовими показниками: співвідношення втрат до захоплених територій є катастрофічним. Артилерійська, бронетанкова та механізована компоненти противника виснажені настільки, що він змушений воювати переважно піхотою, зазнаючи величезних втрат без відчутних тактичних здобутків. Це вже не армія, яка мала потенціал у 2023-2025 роках.

Важливу роль у зриві наступальних планів відіграли системні удари по тилах та комунікаціях. Українські сили зосередилися на виснаженні противника не лише на лінії бойового зіткнення, а й на оперативній глибині. Знищення енергетичної інфраструктури, вузлів зв’язку та логістичних центрів на окупованих територіях ускладнює координацію російських підрозділів та постачання боєприпасів. Загалом з початку контраступальних операцій на півдні Сили оборони відновили контроль над майже півтисячею квадратних кілометрів, що є вражаючим показником ефективності обраної стратегії.

Російське командування, зіткнувшись із такою реальністю, змушене терміново шукати нові шляхи. Фіксуються перекидання великих контингентів у Запорізьку область, але цього разу вони відбуваються нестандартно – підрозділи виводять безпосередньо з передової, а не з далеких таборів. Це може свідчити про спробу освіжити війська та підготувати нову хвилю атак, ймовірно, змістивши фокус у бік Оріхова та намагаючись вийти на позиції для обстрілів передмість Запоріжжя. Однак навіть там досягти оперативного простору їм не вдалося, а час, виграний українською обороною, ворог безповоротно втратив.