Україна тримає оборону, нарощує спроможності глибоких ударів і змушує Москву розвіювати міф про власну непереможність. На цьому тлі Дональд Трамп після зустрічі з Володимиром Зеленським у Нью-Йорку різко змінив риторику, визнавши, що Україна стає сильнішою і здатна відвоювати свої території, а за певних умов навіть “піти далі”.

Про це в інтерв’ю KHVL.INFO розповів військовий експерт і аналітик Олександр Мусієнко, оцінюючи як міжнародний контекст, так і ситуацію безпосередньо на південних напрямках.

Після зустрічі Президента України Володимира Зеленського з Президентом Сполучених Штатів Америки Дональдом Трампом на полях Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку президент Трамп зробив  гучні заяви про те, що Україна стає дедалі сильнішою та навіть може зараз повернути чи відвоювати свої території та навіть здатна піти далі.

Марія Ковальчук:

Чим, на вашу думку, зумовлена така різка зміна риторики Трампа? І які нові обставини передбачають те, що ми зараз бачимо, такий розворот на сто вісімдесят градусів?

Олександр Мусієнко:

“По-перше, я думаю, що це ті реалії, які є на фронті… Росія подає все як перемогу, як те, що вони ледь не завтра або через місяць захоплять більшу частину України… Але насправді те, що було сказано, що Росія як паперовий тигр, це і є правда. Тому що якщо детально подивитися на ситуацію з точки зору фактів… чи досяг Путін тих успіхів, на які він розраховував, наприклад, на фронті? Очевидно, що ні… Бачимо, що зараз цього не відбувається, як і не відбувається того, що український опір зламався… Плюс ось ці бомбардування… все це мало бути спрямовано на те, що, зрештою, Україна буде готова до якихось… компромісів, вигідних для Росії. Але цього не відбувається. Україна проявляє стійкість… Плюс подивіться, наскільки ми просунулися в завданні ударів по російських військових об’єктах на території Росії. Практично щоденно ми отримуємо новини про уражені такі об’єкти…”

З огляду на зміну акцентів у Вашингтоні активізувалася дискусія про перерозподіл ролей між США та ЄС: чи йдеться про часткове політичне дистанціювання Америки за умови збереження комерційних постачань озброєнь для України, і чи готова Європа перехопити лідерство – від фінансування закупівель та посилення ППО до санкційної координації й утримання єдності союзників.

Марія Коваленко:

“Тобто все ж ви вважаєте, коли Трамп заявив, що за підтримки європейських країн Україна здатна відвоювати всю свою територію, він говорив про те, що США хочуть певним часом відсторонитися від участі у війні на Україні?”

Олександр Мусієнко:

“Так. Саме так. Відсторони – зняти з себе відповідальність, скажімо так. І це, до речі, послідовна позиція президента Трампа… Для нас важливо, що? Якщо вони хочуть… відсторонюватися, то для нас принципово, щоб це не було відсторонення в питанні озброєння. Якщо Америка готова і надалі продавати Україні всю необхідну зброю, то це ще не найгірше… Нам і потрібна… політична підтримка… санкційний тиск на Росію і… зброя.”

“Важливо, щоб усвідомлення і в європейських столицях мінялось… Вони завжди чекали рішень від Америки… Питання тепер просто, хто в Європі готовий перехопити це лідерство і… сконсолідувати решту європейських країн, щоб вони діяли в унісон?”

“…Не було би тиску Вашингтона, Європа не ухвалила би рішення про відмову від російського газу на рік раніше, ніж планувала… Вони планували в кінці 2027 року, а тепер – в кінці 2026… Нам потрібен подальший санкційний тиск на Росію і нам потрібна зброя.”

Після заяви Дональда Трампа про “паперового тигра” і відповіді Дмитра Пєскова про “ведмедя” Кремль намагається зберегти видимість повного контролю, використовуючи “вікно можливостей” на тлі невизначеності щодо жорсткіших санкцій США; ставка робиться на затягування часу для наступальних дій і терористичних ударів по Україні, поєднаних з ескалаційними провокаціями проти сусідів по НАТО (атаки дронів на Польщу та Румунію, порушення повітряного простору Естонії).

Марія Коваленко:

“Ось коли Трамп назвав Росію таким паперовим тигром. І тоді так званий прес-секретар Пєсков заявив, що Росія є не тигром, є ведмідь. Але ж ведмідь не може бути паперовим. Як ви вважаєте Росія, що взагалі зараз ситуація не на їхньому боці? На що робить ставку Кремль, роблячи вигляд, що все під їх контролем…?”

Олександр Мусієнко:  

“Ну, тут треба розуміти, що Путін традиційно розраховує на те, що розраховував, на те, що потрібно зберігати, скажімо, видимість того, що ситуація під контролем, що все гаразд, що вони її контролюють, що вони керують цією ситуацією і здатні досягти результатів. Хоча насправді, якщо подивитися, якщо зараз дійсно буде ось такий серйозний розворот американської політики, то, наприклад, для Росії хороша кон’юнктура переставатиме існувати.

Бо Путін на що розраховував? Він розраховував, що позиція США не буде змінюватися, що Америка не буде запроваджувати санкції жорсткіші. Зрештою, наразі і не запроваджують. Теж давайте скажемо, ну тобто президент Трамп сказав, що він через місяць скаже, що він думає про Путіна і санкції. Але Путін все ж таки думає, що для нього це, він сприймає це як вікно можливостей. Таку позицію США. Яке вікно можливостей? Поки немає санкцій, поки не було якихось дієвих заходів, він це сприймає як той час, який йому даний для того, щоб російські війська продовжували атакувати на фронті, для того, щоб російська армія завдавала ударів терористичних по Україні і так далі. А коли зараз раптом це вікно почне зачинятися, він уже прораховує наступні кроки. І саме тому зараз з’являються оці агресивні випади в бік Заходу, коли дрони атакують Польщу чи Румунію, коли російські літаки порушують повітряний простір Естонії і так далі.

На тлі інтенсивних ударів по Запоріжжю та повідомлень про ротацію й перегрупування російських підрозділів на Херсонському напрямку, включно з формуванням штурмових груп і активізацією “острівної” тактики на Дніпрі, противник намацує слабкі місця оборони Правобережжя, посилюючи дроново-артилерійський тиск і розвідку боєм; у цих умовах ключовим є тверезо оцінити реальну спроможність РФ форсувати ріку та організувати штурмові дії на правому березі, а також її найближчі оперативні наміри.

Марія Коваленко:

“…Бомби летять по Запоріжжю. І готуються все нові та дедалі жорстокіші атаки, які зараз є на Україні. І ось, наприклад, нещодавно в соцмережах повідомлялось, що речник Сил оборони півдня заявив, що Росія зробила таку ротацію на Херсонському напрямку, перегрупувалась і навіть, зокрема, готує такі штурмові групи… Пане Олександре, в мене є питання, як ви оцінюєте реальну спроможність ворога вступити до нашого Правобережжя, намагатись якісь штурмові дії проводити чи взагалі, які є плани у окупантів на наше Правобережжя?…”

Олександр Мусієнко:

“…Не вперше активізуються російські війська… це боротьба за острови, це намагання створити ситуацію загрози… Але ці всі спроби блокуються. Зараз черговий етап… Ворог шукає… шпарину… Для цього вони тиснуть постійно, в тому числі по Херсону… Але можу сказати, що в принципі наша оборона є стійкою… І будь-які спроби переправлятися через Дніпро… висадки десанту будуть блокуватися. У нас є для цього сили і спроможність.”

На тлі системних “дронових полювань” РФ по транспортних артеріях півдня розбудова та відновлення траси М-14 Херсон-Миколаїв розглядається як спосіб розвантажити наявні коридори й підвищити стійкість тилової логістики під вогневим тиском; водночас альтернативний маршрут сам по собі не усуває уразливості – противник адаптується, коригує вогонь за даними БпЛА та застосовує високоточні засоби ураження, тож ефект можливий лише у зв’язці з комплексом захисту: інженерними накриттями/сітками, маскуванням і розосередженням колон, часовими “вікнами” руху, посиленим РЕБ на ділянках ризику та цілеспрямованим “полюванням” на операторів і вузли управління БпЛА; за цих умов, попри брак ресурсів і темп війни, проєкт реально підвищуватиме безпеку та ефективність перевезень.

Марія Ковальчук: 

“…Поговоримо про дорогу, яка зараз з’єднує Херсон та Миколаїв… Траса М-14… Як ви вважаєте… як оцінюєте стратегічне значення цього проєкту в умовах таких дронових полювань? І наскільки реально збудувати її швидко в умовах війни та нестачі ресурсів? І чи не зможуть росіяни повторити такий свій вже досвід на цій альтернативній дорозі…?”

Олександр Мусієнко:

“…Дороги для логістики мають значення… чим більше альтернативних шляхів, тим краще… Але чи це в повній мірі знімає для нас виклики…? Ні, на жаль. Тому що все рівно ворог буде вишукувати і намагатися вражати певні наші логістичні можливості. Виходом… є антидронові сітки… але вони теж не є стовідсотковою панацеєю. Треба говорити відверто: чи вони рятують, повністю змінюють ситуацію? Ні.”

“…Виключно логістикою… тут не впоратись. Тут є суто військовий компонент: встановлення додаткових систем радіоелектронної боротьби… ворог теж постійно вдосконалюється… Є ще й оптоволокно… І ще один момент… – полювання на російських операторів БПЛА… вони є одними з пріоритетних цілей… як і його радарів, знищення і так далі…”

Після нічної атаки керованими авіабомбами по Запоріжжю, під час якої частину боєприпасів було збито, а частина досягла цілей, очільник ОВА Іван Федоров заявив про модернізацію російських засобів і зміну тактики; РФ нарощує дистанційні удари по прифронтових містах, поєднуючи їх з інформаційним тиском і спробами вибити логістику та перевантажити ППО, що підвищує ризики для цивільної інфраструктури, але саме по собі не є автоматичним індикатором підготовки масштабного наступу на цьому напрямку.

Марія Коваленко: 

“…Ворог в ніч з неділі на понеділок використав проти Запоріжжя п’ятнадцять керованих авіабомб. Шість із них було збито, але дев’ять прилетіло… Очільник ОВА Іван Федоров повідомив, що ворог модернізував свої засоби і має змінену тактику… Чи можемо ми говорити… спираючись на ваш досвід чи інформацію з відкритих джерел, про що саме мав на увазі Іван Федоров, коли говорив про таку нову тактику?”

Олександр Мусієнко:

“…Коли ми говоримо про прифронтові міста, то ризиків є багато. Тому що саме туди долітають КАБи… Росія сприймає Запоріжжя як великий логістичний центр сил оборони… А ще постійно розносять пропаганду про “військову промисловість”, “ракету Фламінго” тощо й інтенсифікують удари… На жаль, доволі часто прилітає по цивільних – це відверті акти терору… Чи це обов’язково означає масштабні наступальні дії саме на Запорізькому напрямку? І так, і ні… час від часу така активність у противника є…”На жаль, доволі часто прилітає по цивільних – це відверті акти терору… Чи це обов’язково означає масштабні наступальні дії саме на Запорізькому напрямку? І так, і ні… час від часу така активність у противника є…”

На тлі акценту Володимира Зеленського на відсутності у України великих ракет і флоту ключовим інструментом стають БпЛА, масове виробництво яких дає змогу системно бити по критичній інфраструктурі окупантів, завдавати уражень на глибині, зокрема по морських цілях і їхніх радарах, та послідовно зменшувати перевагу РФ у Чорному морі; паралельно дрони насичують повітряний простір і виснажують ППО противника, формуючи тренд на зміну балансу як на морі, так і в небі.

Марія Коваленко:

“На тлі останніх подій на полях Генеральної Асамблеї ООН Президент України Володимир Зеленський сказав, що Україна не має великих ракет, не має флоту, але ж в нас є дрони. І дійсно, якщо ми подивимося останні новини за кілька діб, ми бачимо відчутні удари на півдні Росії. Ми бачимо руйнування критичної енергосистеми окупантів… Чи можемо ми казати, що дрони є ефективними та вже зараз переломили ситуацію у Чорному морі та мають тенденцію переломити ситуацію у небі?”

Олександр Мусієнко:

“…Виробництво наших дронів тільки масштабуватися. І це… призводить до того, що стратегічно Росія починає втрачати перевагу в Чорному морі… Демілітаризація активно триває на окупованому Кримському півострові… Вперше фактично за роки повномасштабної війни ми побачили ураження російських катерів ракетних – ураження якраз радарів цих катерів на далекій відстані в Чорному морі. Щонайменше два таких катери були виведені з ладу на тривалий час дронами ГУР… Ми маємо конкретні приклади. Почастішали черги в окупованому Криму на бензозаправках… Це – мінус доходи в російський бюджет…”

Якщо підсумувати сказане експертом, то Росія дійсно схожа на “паперового тигра”: пропаганда перебільшує, стратегічних цілей не досягнуто, опір України не зламано; системні удари по цілях у РФ та Криму зменшують воєнні спроможності противника, б’ють по логістиці й доходах бюджету. На півдні ворог тисне бомбами та дронами, але спроби переправ і штурмів блокуються, оборона тримається; “повітряна ескалація” КАБами у Запоріжжі радше про деморалізацію, ніж про прорив на землі. На тлі нової риторики Вашингтона більша політична вага переходить до Європи: їй треба перехопити лідерство, забезпечити єдність і фінансування (зокрема закупівель озброєнь), підтримуючи санкційний тиск. Ставка Кремля на ескалаційні провокації для розхитування консенсусу НАТО стратегічно приречена: консолідація союзників і нарощування українських спроможностей поступово нівелюють тимчасові переваги РФ.